Юринець А. В. Спрощені процедури захисту цивільних прав в цивільному процесі України.

Доведено, що спрощені процедури (форми) захисту цивільних прав у цивільному процесі, які існують в Україні, направлені на реалізацію положень Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення функціонування правосуддя, ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 367 засіданні заступників міністрів 28 лютого 1984 року. Удосконалення спрощених процедур (форм) захисту цивільних прав в сучасному цивільному процесі України (наприклад, інститут малозначних спорів) направлено на гармонізацію законодавства України із законодавством Європейського Союзу. Спрощена процедура (форма) захисту цивільних прав у цивільному процесі у вузькому розумінні – це процедура (форма), яка має процесуальний характер та направлена на пришвидшення вирішення цивільної справи в суді (наприклад, скорочення строків розгляду) відповідно до завдань цивільного судочинства, відбувається у спрощеному порядку, який має письмову чи електронну форму та передбачений в ЦПК, без виклику учасників справи. Спрощені процедури (форми) захисту можуть існувати в одному виді цивільного провадження, маючи свої особливості на можливості застосування норм загального характеру. Наприклад, в позовному провадженні існують дві спрощені процедури (форми) захисту цивільних прав: спрощене позовне провадження та заочний розгляд справи. Ознаками спрощених процедур (форм) захисту цивільних прав та свобод в цивільному процесі є: в ЦПК чітко визначено категорії цивільних справ, які можуть розглядатися в цивільному судочинстві з відмовою від деяких етапів розгляду справи в класичному провадженні (з скороченням прав та обов’язків); спрощений порядок розгляду цивільної справи (скорочення складу юридичних фактів, скорочення обов’язкових процесуальних дій від учасників та/чи суду тощо); скорочено строки розгляду справи; можливість застосувати штучний інтелект у разі чітко визначеної норми в ЦПК, випадків, порядку, меж та способу його застосування; судове рішення обов’язкове до виконання; судове рішення може бути оскаржене у випадках та порядку, визначеному в ЦПК; судове рішення може бути виконавчим документом.