Ця дисертаційна робота присвячена вивченню та оптимізації методів профілактики інфекцій області хірургічного втручання (ІОХВ) у пацієнтів, що перенесли оперативні втручання на органах черевної порожнини. Питання запобігання розвитку післяопераційних ранових ускладнень, зокрема гнійно-запальних процесів, є одним із найбільш актуальних напрямків сучасної хірургії. Дослідження орієнтоване на зниження частоти ІОХВ за допомогою комплексного підходу, який охоплює передопераційні, інтраопераційні та післяопераційні заходи, зокрема антибіотикопрофілактику, інтраопераційне промивання, використання протекторів, дренування та профілактичну терапію негативним тиском.
Актуальність: Проблема профілактики інфекцій області хірургічного втручання (ІОХВ) є однією з найгостріших у сучасній хірургії, особливо в умовах зростаючої антимікробної резистентності. У дослідженні описані ефективні підходи до профілактики післяопераційних ранових ускладнень, що включають антибіотикопрофілактику, механічні методи захисту ран та інші заходи для зниження ризику ускладнень.
Мета і завдання дослідження
Метою роботи було розробити комплексний підхід до профілактики ранових ускладнень, який враховує різні рівні контамінації рани, стан пацієнта і складність операції. Основними завданнями були:
Оцінити традиційні методи профілактики ранових ускладнень у ранньому післяопераційному періоді.
Визначити поширені збудники інфекцій хірургічного втручання залежно від типу операції.
Дослідити ефективність новітніх методів, зокрема використання негативного тиску та протекторів для країв рани.
Визначити оптимальні підходи до застосування антибіотикопрофілактики.
Розробити диференційований підхід до вибору методів профілактики для різних видів хірургічних втручань.
Огляд сучасних методів профілактики
У першому розділі наведено огляд літератури щодо сучасних методів профілактики ІОХВ, зокрема рекомендацій ВООЗ та CDC (Центр контролю захворювань США). Огляд виявив, що найефективнішими є інтегровані програми, які враховують:
Передопераційні заходи: передопераційне купання з антисептиками, скринінг пацієнтів на наявність колоній мікроорганізмів, підготовка операційного поля та рук хірурга, оптимальний вибір часу для введення антибіотиків.
Інтраопераційні заходи: застосування протекторів для рани, що запобігають потраплянню мікроорганізмів, а також контроль умов в операційній (температура тіла пацієнта, глікемічний профіль, оксигенація).
Післяопераційні заходи: дотримання режиму антибіотикопрофілактики, видалення дренажів у клінічно обґрунтовані терміни, застосування антимікробних покриттів для перев’язок.
Методи дослідження
Другий розділ охоплює опис методології дослідження та інструментів, що використовувалися для оцінки ефективності профілактичних заходів. Клініко-лабораторні, інструментальні та статистичні методи дали змогу детально оцінити стан ран у пацієнтів. До дослідження було включено такі методи:
Клінічне спостереження: детальне відстеження пацієнтів у післяопераційний період дозволило об’єктивно оцінити ефективність профілактичних заходів у пацієнтів різних вікових груп і з різними хірургічними діагнозами.
Лабораторні аналізи: визначення складу мікрофлори хірургічних ран, а також сприйнятливості збудників до антибіотиків, що дозволило виявити основні патогенні мікроорганізми.
Інструментальні методи: проведення УЗД для моніторингу наявності сером, дренажних порожнин, визначення товщини підшкірної клітковини.
Статистичний аналіз: використання кореляційного і факторного аналізу для встановлення залежності між типом оперативного втручання, застосованими профілактичними заходами та частотою ранових ускладнень.
Основні результати дослідження
У третьому розділі наведено основні результати дослідження, серед яких:
Встановлено, що використання протекторів країв рани значно знижує частоту ранових ускладнень у пацієнтів з умовно «чистими» ранами.
Застосування антибіотиків перед розрізом та під час операції (залежно від типу втручання) дозволяє підтримувати бактерицидні концентрації антибіотика в тканинах та знижувати ризик інфекцій.
Випробувані пристрої для ретракції і протекції абдомінальної лапаротомної рани (згідно з патентом України) показали високу ефективність у профілактиці ІОХВ, що підтверджує доцільність їхнього широкого застосування.
Профілактичне дренування ран, особливо за використанням активних дренажних систем, дозволяє своєчасно видаляти виділення, що сприяє швидшому загоєнню та знижує ймовірність нагноєння.
Практичне значення та рекомендації
Розроблена в рамках дисертації програма профілактики включає антибіотикопрофілактику, дренування ран та використання спеціальних пристроїв, що дозволяє значно знизити рівень післяопераційних ускладнень. Усі рекомендації були успішно впроваджені у клінічну практику й підтвердили ефективність:
Антибіотикопрофілактика: розроблені рекомендації щодо дозування та часу введення антибіотиків, що сприяє досягненню оптимальних бактерицидних концентрацій у тканинах.
