Павлов О. Д. Обґрунтування використання композиту на основі полілактиду та кальцій-фосфатної кераміки для хірургічного лікування навколосуглобових переломів (експериментальне дослідження).

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0425U000355

Здобувач

Спеціальність

  • 14.01.21 - Травматологія та ортопедія

21-11-2025

Спеціалізована вчена рада

Д 64.607.01

Державна установа "Інститут патології хребта та суглобів імені професора М. І. Ситенка Національної академії медичних наук України"

Анотація

Дисертація присвячена актуальній проблемі – створенню композитного біоматеріалу, що біодеградує, обґрунтуванню його властивостей та розробці індивідуальних імплантатів для остеосинтезу з використанням 3D-друку. Висока частота травм опорно-рухової системи та зростання їх складності через війну в Україні обумовлює необхідність провадження в клінічну практику нових технологічних розробок виготовлення імплантатів для остеосинтезу. Це матиме значну клінічну ефективність, економічну доцільність та сприятиме покращенню якості життя пацієнтів. Імплантати, які біодеградують після імплантації в організм людини та виготовлені з полілактиду та сополімерів на його основі займають значуще місто в ортопедії та травматології. Особливістю цих полімерів є біосумісність, остеокондуктивність та здатність до біодеградації з наступним заміщенням ділянки імплантації кістковою тканиною. Однак невирішеною проблемою є їх низька механічна міцність, що обмежує використання в ділянках скелета під навантаженням. Вирішенням може бути розробка композитів на основі полілактидів із покращенними механічними якостями завдяки додаванню є кальцій-фосфатніої кераміки, матеріалів на основі вуглецю та полімери. Оскільки трикальційфосфат та гідроксилапатит структурно схожі з мінеральними компонентами кісткової тканини людини, в нашій роботі ми зосередилися на композитах, створених на основі полілактид/трикальційфосфат/гідроксилапатит. Для якості фіксаторів важливою є технологія виготовлення, особливо якщо це дасть змогу виготовляти імплантати різної форми та розміру індивідуальні для кожного пацієнта. Такою технологією є друкування на 3D принтері, а багато імплантатів, що друкують на 3D-принтері, мають в основі полілактиди. У результаті проведеного дослідження створено композитний біоматеріал на основі полілактиду (PLA), гідроксил апатиту (ГА) та трикальційфосфату (ТКФ) та проведено експериментальні дослідження його властивостей. На підставі розрахунків величини модуля пружності композиту з полілактиду з різним відсотковим вмістом кальцій-фосфатної кераміки від 10 до 50 % було доведено, що оптимальним є склад 70 % полілактиду, 20 % трикальційфосфату і 10 % гідроксилапатиту, який і було використано у подальшому дослідженні для 3D-друку технологією FDM (пошарове наплавлення). Проведено дослідження біосумісності та токсичності нового композиту з полілактиду та кальцій-фосфатної кераміки in vivo у щурів протягом 180 діб. На основі гістологічного аналізу тканин (товщина капсули навколо імплантатів; щільність клітин та їх фенотип; відсутність клітин запалення; стан капілярів) навколо імплантованих дисків з композиту в підшкірно-жирову клітковину підтверджено його біосумісність та поступову деградацію з 90 доби після імплантації. Показано відсутність токсичного впливу на функцію нирок та печінки нового композиту на основі біохімічного аналізу у сироватці крові щурів таких показників, як аланінамінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза, гамма-глутамілтрансфераза, білірубін, креатинін, сечовина. Оцінено остеоінтегративні якості розробленого композиту після імплантації в дирчастий дефект метафізу стегнових кісток щурів 3D-надруковних штифів протягом 180 діб. Встановлено вищий індекс остеоінтеграції у штифтів з композиту порівняно з чистим полілактидом починаючи з 30 доби (47,9± 2,13 % проти 27,8± 2,25 %) та збереженням цієї різниці до кінця експерименту на 180 добу (82,0 ± 2,07 % проти 66,1 ± 3,4 %), коли цей показник був вище в 1,7 рази та 1,2 рази відповідно. На 180 добу імплантати в кістковому дефекті зберігали форму, що свідчить про можливість їх довготривалого використання. Так само, як і у разі імплантації дисків, перебування протягом року штифтів у організмі щурів під час регенерації кістки та її ремоделювання не мало токсичного впливу згідно з аналізом біохімічних маркерів печінки та нирок. В умовах фіксації накістковою пластиною з композитного матеріалу на основі PLA протягом 180 діб показано відсутність деструктивних змін у періості (окісті) та кортексі діафізу стегнової кістки кролів. Досліджено механічні властивості 3D-надрукованих пластин для накісткового остеосинтезу та імплантатів із розробленого композиту на основі полілактиду. У результаті розрахунків виявлено, що пластини з полілактиду є занадто м'якими й мають бути втричі товще за титанові для забезпечення аналогічної жорсткості фіксації.

Публікації

1. Павлов, А. Д., Пастух, В. В., & Дедух, Н. В. (2017). Реакція сполучної тканини на композит на основі полімолочної кислоти, гідроксиапатиту та трикальцій фосфату. Вестник проблем биологии и медицины, 4(3), 185-189. https://doi.org/10.29254/2077-4214-2017-4-3-141-185-189.

2. Хвисюк, О.М., Павлов, О.Д., Карпінський, М.Ю. & Карпінська, О.Д. (2018). Дослідження тривалості збереження жорсткості фіксації кісткових уламків біодеградуючими накістковими пластинами на основі полілактиду. Травма, 19(5), 98-105. https://doi.org/10.22141/1608-1706.5.19.2018.146652.

3. Хвісюк, О.М., Павлов, О.Д., & Пастух, В.В. (2018). Динаміка лабораторних показників крові у щурів після підшкірної імплантації композиту на основі полілактиду, гидроксиапатиту і трикальційфосфату. Український журнал медицини, біології та спорту: український науково-практичний журнал, 3(1), 71-75. https://doi.org/10.26693/jmbs03.01.040

4. Хвісюк, О. М., Павлов, О. Д., & Пастух В. В. (2018). Лабораторна оцінка впливу кісткових імплантатів на основі полілактиду при введенні експериментальним щурам на різних термінах спостереження. Український журнал медицини, біології та спорту: український науково-практичний журнал. 3(2), 38-42. https://doi.org/10.26693/jmbs03.02.038

5. Хвисюк, М.О., Павлов, O.Д., & Пастух, В. В. (2018). Регенерація кістки в умовах імплантації композитного біоматеріалу на основі полімолочної кислоти, гідроксилапатиту та трикальційфосфату. Проблеми безперервної медичної освіти та науки, 29(2), 65-69. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Psmno_2018_2_15

6. Павлов, О. Д. (2018). Біохімічні маркери сироватки крові кроликів після імплантації на діафіз стегнової кістки пластин на основі полілактиду, гідроксиапатиту та трикальційфосфату. Актуальні проблеми сучасної медицини: вісник Української медичної стоматологічної академії, 18(1), 184-187. https://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/11342

7. Дєдух Н. В., Макаров В. Б., & Павлов О. Д. (2019). Біоматеріал на основі полілактиду та його використання як кісткових імплантатів (аналітичний огляд літератури). Біль. Суглоби. Хребет. 9(1), 28-35. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1507.9.1.2019.163056.

8. Хвисюк, О.М., Павлов, О.Д., Карпінський, М.Ю., & Карпінська О.Д. (2020). Розрахунок міцнісних характеристик композитного матеріалу на основі полілактиду трикальційфосфату та гідроксіапатиту. Травма, 21(1), 85-91. https://doi.org/10.22141/1608-1706.1.21.2020.197802.

9. Хвисюк, О. М., Павлов, О. Д., Карпінський, М. Ю., & Яресько О.В. (2020). Дослідження напружено-деформованого стану моделей фіксації кісткових уламків біодеградуючими накістковими пластинами на основі полілактиду. Травма, 21(2), 8-16. https://doi.org/10.22141/1608-1706.2.21.2020.202228.

10. Павлов, О. Д., Пастух, В. В., Карпінський М. Ю. (2021). Проблема використання композитних імплантів, що біодеградують, у лікуванні переломів кісток (огляд літератури). Травма, 22(2), 5-16. https://doi.org/10.22141/1608-1706.2.22.2021.231952.

11. Павлов, О. Д., Павлова, О. О., Мальцева, В. Є., Карпінський, М. Ю., & Карпінська О. Д. (2024). Експериментальне дослідження міцності накісткових пластин з композитного матеріалу на основі полілактиду, трикальційфосфату та гідроксилапатиту. Травма, 25(4), 142-145. https://doi.org/10.22141/1608-1706.4.25.2024.987

12. Павлов, О. Д. (2017). Морфологічна оцінка біосумісності композиту з полілактиду, гідроксиапатиту та трикальційфосфату після підшкірної імплантації у щурів. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Медичні та фармацевтичні науки: аналіз сучасності та прогноз майбутнього» (10–11 листопада, рр. 47-48) Дніпро.

13. Павлов, О. Д. (2017). Використання полілактиду як пластичного матеріалу для виготовлення кісткових імплантатів. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Нові досягнення у галузі медичних та фармацевтичних наук» (17–18 листопада) Одеса.

14. Хвисюк, О. М., Павлов, О. Д., Карпінський, М. Ю., & Карпінська О. Д. (2020). Розрахунок модуля пружності композитного матеріалу на основі полілактиду, трикальційфосфату та гідроксилапатиту. Матеріали п’ятої науково-практичної конференції «Актуальні питання патології суглобів та ендопротезування» (3–5 вересня, рр. 83-84). Запоріжжя.

Файли

Схожі дисертації