Завалій О. І. Реконструкція релігійної системи трипільців та її структурних складових (за матеріалами Небелівського храму).

Завалій О. І. Реконструкція релігійної системи трипільців та її структурних складових (за матеріалами Небелівського храму). Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.11 – релігієзнавство. Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України. Київ, 2025. Дисертація присвячена вивченню структурних складових релігійної системи трипільської культури, проблемам її реконструкції, інтерпретації та відродження в контексті сучасності. Дисертаційна робота ґрунтується на релігієзнавчому осмисленні та узагальненні результатів археологічних досліджень Небелівського храму – найбільшої культової споруди енеолітичної Європи, яку відкрили у 2012 р. біля с. Небелівка Новоархангельського району Кіровоградської області. Автор здійснює ґрунтовний аналіз історіографії питання, розглядаючи стан вивчення культових споруд Трипільської культури від перших знахідок до сучасних досліджень із застосуванням новітніх методів, зокрема магнітної зйомки трипільських поселень на місцевості. Робота спирається на широку джерельну базу, яка включає археологічні матеріали розкопок Небелівського храму, дані суміжних дисциплін – археоастрономії, палеоботаніки, етнографії, фольклористики тощо. Теоретико-методологічну основу дослідження складають структуралістський та феноменологічний підходи, методи порівняльно- історичного, семіотичного та герменевтичного аналізу символів і стародавніх текстів. Автор звертається до концепцій провідних дослідників архаїчних релігій та міфологій. Робота має яскраво виражений міждисциплінарний характер. У дослідженні особливу увагу приділено аналізу Небелівського храмового комплексу як унікальної сакральної споруди ранньоземлеробської доби. Детально розглянуто особливості архітектури та інтер'єру храму, його орієнтацію за сторонами світу, астрономічне призначення, конструкцію основних сакральних елементів (вівтарі, подіум, «сонячний коридор» тощо). Автор реконструює космологічні уявлення трипільців, втілені в просторовій організації храму. Ключову роль відіграє ідея Космічного Центру – своєрідного «пупа землі», втілена в образі священного рослинного символу. Саме цей сакральний символ був головним об'єктом культу в Небелівському храмі, організовуючи навколо себе ритуальний простір. У роботі моделюються ритуальні практики та культові церемонії у просторі Трипільського храму, пов'язані з землеробським культом та уявленнями про циклічне відродження Всесвіту. Особлива увага приділена ритуалам весняного рівнодення, що знаменувало «народження» оновленої природи. Важливою є реконструкція процесії-паломництва через три частини храмового комплексу як ініціаційного шляху-повернення до першопочатків буття. Автор розглядає храмові вівтарі-жертовники як втілення просторово- часового символізму, пов'язаного з річним календарним циклом та фазами Сонця і Місяця. Аналізуються культові предмети, знайдені при розкопках храму (ритуальний посуд, мініатюрні горщики, зернотерки, Небелівський диск-календар тощо) в контексті їхнього сакрального призначення. З'ясовано елементи реліктових виявів трипільської релігії в етнокультурі українців та специфіку їхнього відродження в сучасних рідновірських конфесіях. Виявлені релікти трипільських релігійних вірувань в українській етнокультурній традиції на широкому фольклорно- етнографічному матеріалі (колядки, щедрівки, веснянки, обряди різдвяно- новорічного циклу, легенди про «Дерево життя», «Світове Дерево» чи «Райське дерево», культ предків тощо). Автор доводить глибинні зв'язки між трипільською духовністю та пізнішою язичницькою традицією давньої Русі- України. Важливим є аналіз відродження елементів трипільської релігії в діяльності сучасної рідновірської конфесії «Релігія Трипілля». Автор розглядає її доктринальні засади, культову практику та символіку крізь призму прочитання трипільської спадщини. Дослідження розкриває трипільську релігійну систему як самобутній сакральний феномен стародавнього світу, який мав свій вияв на теренах сучасної України. Небелівський храм у світлі дисертаційного дослідження розглядається як взірець масштабної культової споруди енеолітичної Європи. Результати дослідження засвідчують високий рівень духовної культури та релігійно-міфологічного світогляду стародавніх трипільців. Вони проливають світло на глибинні витоки української духовності, вкорінені в ранньоземлеробській цивілізації з її розвинутими космологічними уявленнями, культом родючості та вшануванням священних сил Природи- Космосу. Робота має вагоме теоретичне та практичне значення, збагачує вітчизняне релігієзнавство новими баченнями та підходами, а також фактологічними матеріалами. Її результати можуть знайти застосування в подальших наукових дослідженнях релігійної спадщини трипільців та інших стародавніх культур, у викладанні релігієзнавчих та українознавчих дисциплін, музейній та просвітницькій роботі.