Щербатюк І. О. Соціально-економічні права людини в умовах глобалізації: теоретичні та практичні аспекти

У дисертації проаналізовано теоретико-правові проблеми політики прав людини; окреслено зобов’язання держави у сфері забезпечення прав; запропоновано критерії оцінки результатів діяльності уряду; проаналізовано міжнародно-правові аспекти застосування інструментів м’якого права, що стосуються бізнесу та прав людини; виявлено критичні прогалини у спроможності носія обов’язків у правових, інституційних, політичних нормах та знаннях про права людини як власників прав, так і носіїв обов’язків; обґрунтовано роль принципу верховенства права як передумови виконання державою своїх зобов’язань поважати, захищати та виконувати права людини; досліджено корпоративну соціальну відповідальність щодо прав людини. Досліджено політичну природу прав людини, що передбачає політику та державу основними адресатами прав людини та зобов’язань щодо відповідальності державних органів та державних службовців для їх забезпечення. Визначено три способи опису прав людини: через оцінку політичних інституцій; через обґрунтування причин, які є або можуть бути публічно схвалені; через обмеження здійсненності у поточних політичних обставинах. Обґрунтована універсальність і неподільність прав людини та їх важливість для розвитку мирних і демократичних суспільств та необхідність передбачати свободу правовласників у відстоюванні своїх прав. Проаналізовано фундаментальні принципи політики прав людини (відсутність дискримінації, участь, підзвітність, залучення), поєднані з явним визнанням людей як власників прав і держав як основних носіїв обов’язків, що є основними ознаками державної політики щодо прав людини. Встановлено вплив партійно-політичного забарвлення законодавчої та виконавчої влади на визначення політики та кінцеві результати діяльності держави. Обґрунтовано обов’язок держави захищати людей в інших країнах від приватних суб’єктів з власної країни, інтегруючи права людини у сфери зовнішньоекономічної діяльності, включаючи боротьбу з тероризмом, та окреслено роль міжнародних організацій у захисті прав людини. Виокремлено пріоритети державної політики України, зокрема розвиток соціально відповідального бізнесу, що забезпечується активною участю держави; визначено чотири елементи у структурі корпоративної соціальної відповідальності (КСВ): юридична відповідальність; економічна відповідальність; етична поведінка; дискреційна відповідальність. Визначено критерії оцінки результатів діяльності у сфері корпоративної соціальної відповідальності: продуктивність, результативність та ефективність. Досліджено моральні цілі бізнесу та належні відносини між бізнесом і суспільством з наголосом на правах людини та сталому розвитку; проаналізовано кілька реальних та потенційних наслідків такої взаємодії. Виявлено нові принципи корпоративного управління, що передбачає регуляторне втручання для встановлення правових обмежень щодо різних сфер діяльності компанії: посилення правил, спрямованих на хабарництво, корупцію, іноземні компанії, ухилення від сплати податків, несправедливість або зловживання трудовою практикою та інші соціально безвідповідальні бізнес-практики. Для заохочення відповідальної корпоративної поведінки та сприяння суспільному добробуту доцільно розробити нормативно-правову базу та стимули для впровадження КСВ.