Дисертаційна робота присвячена актуальній проблемі хірургії –
покращення результатів лікування гострого панкреатиту (ГП) у вагітних
шляхом удосконалення ранньої діагностики та лікувальної тактики.
До даного дослідження було включено 123 вагітні жінки, які протягом
2012-2024 рр. перебували на лікуванні з приводу ГП У клініці кафедри хірургії
та проктології Національної університету охорони здоров’я імені П.Л. Шупика
та Київського обласного центру охорони здоров’я матері і дитини та кафедри
акушерства і гінекології №1. Для вирішення завдань дослідження пацієнтки
були розділені на дві групи в залежності від використання діагностичнолікувальної тактики. До основної групи увійшли 61 вагітна середнім віком
28,41±7,28 років, у яких обстеження та лікування виконувалось згідно з
розробленим діагностично-лікувальним алгоритмом, котрий включав, окрім
загальноклінічних, лабораторних та біохімічних, інструментальні методи
обстеження та дослідження панкреатичної еластази сироватки крові, а також
використання сучасних малоінвазивних методик, таких як, ендоскопічна
папілотомія, пункція, аспірація та дренування рідинних скупчень під
контролем УЗД, лапароскопічна холецистектомія з дренуванням холедоха.
Групу порівняння склали 62 вагітні середнім віком 27,76±6,53 років, у яких
діагностика та лікування були традиційними. Обстеження вагітних
контрольної групи включало вивчення скарг, анамнезу захворювання,
виконання традиційних лабораторних та інструментальних методів
дослідження. Визначення панкреатичної еластази сироватки крові в цій групі
не проводилось, результати лабораторної діагностики та УЗД порівнювались,
лікування включало консервативну терапію та відкриті хірургічні втручання з
першочерговим виконанням кесарського розтину, екстирпацією матки та
подальшою некрсеквестректомією. Виділені групи вагітних були співставними
за основними клініко-демографічними характеристиками: віком, масою тіла,
місцем проживання, термінами гестації, часом від початку захворювання до
госпіталізації, частотою супутньої соматичної патології.
Методологія досліджень базувалася на oцінці скарг, анамнезу,
зaгaльнocoмaтичнoгo cтaну пацієнток, oцінці лабораторних і сонографіних
показників.
Критеріями оцінки ефективності лікування слугували: частота
успішності ранньої діагностики ГП, частота виконання малоінвазивних
хірургічних методик, частота виконання відкритих хірургічних втручань,
частота ускладнень, летальність.
Отримані результати дослідження дозволяють стверджувати, що
традиційні методи діагностики, котрі включають клінічні ознаки, визначення
сироваткової амілази та ліпази, УДЗ, дозволяють діагностувати ГП у вагітних
на ранніх стадіях у 48,4% випадків. Причинами пізньої діагностики
захворювання є пізнє (≥48 годин) звернення за медичною допомогою в 27,4%
випадків, вихідна непрофільна госпіталізація після появи перших симптомів
ГП в 80,6% випадків, варіабельність клінічних симптомів ГП у вагітних,
зокрема, відсутність больового синдрому в 30,6%, пізнє виконання УЗД із
відсутністю типових для ГП сонографічних змін підшлункової залози в 51,6%
вагітних, недостатня чутливості та специфічність амілаземії (чутливість
74,2%, 68,7%) та ліпаземії (чутливість – 77,4%, специфічність 90,3%) для
діагностики захворювання.
Наукова новизна полягає в розширені наукові дані щодо особливостей
клінічного перебігу ГП в вагітних жінок із урахуванням термінів і профіля
госпіталізації, варіабельності клінічних, лабораторних і сонографічних змін, їх
значущості для ранньої діагностики захворювання.
З’ясовано, що пізня діагностика ГП у вагітних є причиною відсутності
ефекту від консервативної терапії в 66,1% випадків, розвитку ускладненого
перебігу ГП (некроз підшлункової залози – 32,3% випадків, запальні зміни у
заочеревинній клітковині – 12,9%, некротичні панкреатичні та
парапанкреатичні рідинніскупчення – 12 (19,4%)), що визначило необхідність
проведення відкритих оперативних втручань в 38,7% пацієнток, а також
наявність 3,2% летальних випадків.
Доповнено наукові дані про діагностичну цінність панкреатичної
еластази сироватки крові для верифікації ГП на ранніх стадіях у вагітних
жінок.
Вперше встановлено, що удосконалений комплексний діагностичний
алгоритм, котрий ґрунтується на визначенні концентрації панкреатичної
еластази сироватки крові, сприяє збільшенню частоти діагностованих випадків
ГП на ранніх стадіях з 48,4% до 100% та зменшенню в середньому на 2,7 днів
часу верифікації захворювання з моменту його перших проявів, порівняно
групою пацієнток без визначення еластази в сироватці крові.
