Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право». Науково-дослідний інститут публічного права, Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка, Кропивницький, 2025.
У дисертаційному дослідженні проведено комплексний адміністративно-правовий аналіз та запропоновано вирішення наукових і практичних проблем, пов’язаних із формуванням та реалізацією інформаційно-правового забезпечення діяльності органів прокуратури України в умовах трансформації публічного управління та цифровізації правосуддя. Перший розділ присвячено методологічним засадам такого забезпечення, що дало змогу розкрити його зміст як самостійного, багаторівневого й функціонально орієнтованого правового інституту у структурі адміністративного права та системи органів публічної влади. На основі системного, функціонального, структурно-логічного й формально-юридичного підходів уточнено базові наукові категорії та закладено теоретичну основу для подальшого дослідження спеціальних адміністративно-правових механізмів інформаційної діяльності органів прокуратури.
Здійснено поглиблений аналіз сутності та особливостей інформаційно-правового забезпечення діяльності органів прокуратури України. Розкрито теоретико-правові засади цього феномену, простежено генезис і становлення інформаційно-правового забезпечення в системі публічного управління, показано еволюцію уявлень про роль інформації та правових режимів її обігу в діяльності органів, наділених владними повноваженнями. Уточнено зміст категорії «інформаційно-правове забезпечення» у тісному зв’язку з конституційно визначеними функціями органів прокуратури, їх процесуальними, адміністративними та позапроцесуальними повноваженнями, що дозволило трактувати інформаційно-правове забезпечення не як допоміжний, а як системоутворюючий компонент організації й реалізації прокурорської діяльності. Розроблено типологію інформаційних потоків у межах адміністративно-правової діяльності органів прокуратури, виділено нормативно-регулятивний, процесуально-кримінальний, управлінсько-організаційний, аналітико-статистичний, комунікаційний та безпековий сегменти, показано їх взаємозумовленість та вплив на якість реалізації публічних функцій.
Окремий акцент зроблено на інформаційній безпеці в системі органів прокуратури та правових запобіжниках витоку, маніпулювання чи спотворення відомостей, що циркулюють у службовому інформаційному просторі. Проаналізовано підходи до оцінювання ризиків, пов’язаних з обігом службової, конфіденційної та персональної інформації, узагальнено наявні правові інструменти їх зниження, зокрема дисциплінарно-правові, адміністративно-деліктні, організаційно-правові та техніко-юридичні засоби. Показано, що забезпечення інформаційної безпеки є інтегративною складовою інформаційно-правового забезпечення, оскільки поєднує в собі вимоги законності, дотримання прав людини, умов конфіденційності, збереження службової таємниці та стійкість електронної інфраструктури органів прокуратури.
Досліджено мету, принципи та завдання інформаційно-правового забезпечення діяльності органів прокуратури України як ключові системоутворюючі категорії, що визначають характер адміністративно-правового режиму цієї діяльності. Окреслено понятійно-категоріальну характеристику термінів «мета», «принцип», «завдання» в теорії права та адміністративно-правовій доктрині, розкрито їхню роль у конструюванні ефективної моделі публічного управління в прокурорській сфері. Сформульовано мету інформаційно-правового забезпечення як створення цілісної, узгодженої та прозорої системи правових, організаційних і технологічних засобів, які гарантують законний, безпечний та результативний обіг інформації в органах прокуратури. Систематизовано принципи інформаційно-правового забезпечення (законність, верховенство права, відкритість і прозорість, пропорційність обмежень, захист персональних даних, технологічна надійність, підзвітність службових осіб), а також окреслено завдання, що конкретизують ці принципи у практичній площині (нормативне регулювання, організація інформаційних процесів, забезпечення доступу до публічної інформації, захист інформаційних прав людини, протидія інформаційним загрозам, розвиток цифрових сервісів тощо).
