Дисертація присвячена комплексному теоретико-прикладному дослідженню нотаріально посвідчених документів як джерела доказів у кримінальному процесі України. У роботі здійснено всебічний аналіз процесуальних, доказових аспектів відшукання, вилучення, залучення та використання нотаріально посвідчених документів у межах кримінального провадження, а також з’ясовано особливості правового режиму нотаріальної таємниці в умовах реалізації завдань кримінального судочинства та статусу самого нотаріуса як учасника кримінального процесу.
Обґрунтовано доцільність системного переосмислення комплексу теоретичних і практичних питань, пов’язаних із визначенням поняття, правової природи та місця нотаріально посвідчених документів у системі письмових джерел доказів. Доведено, що відсутність єдиного доктринального підходу до цієї категорії, а також фрагментарність її нормативного врегулювання в кримінальному процесуальному законодавстві та законодавстві про нотаріат зумовлюють неоднозначність правозастосовної практики, зокрема під час оцінки допустимості, належності та достовірності відомостей, зафіксованих у таких документах. У зв’язку із цим у роботі здійснено ґрунтовний аналіз співвідношення норм кримінального процесуального права та спеціального нотаріального законодавства з метою уточнення доказового статусу нотаріально посвідчених документів і визначення їхнього функціонального призначення в кримінальному провадженні.
Розкрито поняття та сутність нотаріально посвідчених документів як особливого різновиду письмових джерел доказів, що поєднують у собі приватноправову природу нотаріального посвідчення й публічно-правові завдання кримінального процесу. Запропоновано авторське визначення цієї категорії, яке враховує як формальні вимоги до нотаріальних документів, так і процесуальні умови їхнього законного залучення та використання в доказуванні. Окрему увагу приділено розмежуванню понять «нотаріальні документи», «нотаріально посвідчені документи» та «нотаріальні акти» з урахуванням їхньої правової природи.
У дисертації проаналізовано процесуальний порядок відшукання та вилучення нотаріально посвідчених документів, а також специфіку залучення нотаріуса до кримінального провадження як носія охоронюваної законом професійної таємниці. Досліджено правову природу нотаріальної таємниці в аспекті кримінального процесу й обґрунтовано наявність конфлікту між інтересами кримінального правосуддя та потребою в захисті конфіденційної нотаріальної інформації.
Сформульовано критерії належності, допустимості й достовірності відомостей, зафіксованих у нотаріально посвідчених документах, з урахуванням вимог кримінального процесуального законодавства та спеціального законодавства про нотаріат. Удосконалено класифікацію нотаріально посвідчених документів у кримінальному процесі, що дало змогу диференціювати їх за характером доказового значення, юридичною силою та рівнем процесуальної надійності.
Теоретичні положення та висновки дисертації можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях проблем доказування в кримінальному процесі, у правотворчій діяльності з удосконалення кримінального процесуального та нотаріального законодавства, а також у діяльності нотаріату, правозастосовній практиці органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
