У дисертації на основі комплексного аналізу теорії адміністративного права, норм національного, європейського та міжнародного законодавства, доктринальних підходів, матеріалів правозастосовної й адміністративної практики, а також узагальнених результатів емпіричного аналізу здійснено новітній науковий розгляд проблеми публічного адміністрування ентомологічної біобезпеки. Обґрунтовано теоретичні та адміністративно-правові засади формування системи ентомологічної біобезпеки як самостійного міжгалузевого об’єкта публічного адміністрування, що охоплює сфери охорони здоров’я, ветеринарного благополуччя, фітосанітарного захисту рослин, екологічної та продовольчої безпеки. Визначено особливості діяльності адміністративних органів щодо виявлення, моніторингу, прогнозування та нейтралізації ризиків, пов’язаних із небезпечними видами комах і переносниками патогенів. Сформовано науково-теоретичні положення, практичні висновки та рекомендації, спрямовані на вдосконалення адміністративно-правового забезпечення ентомологічної біобезпеки, підвищення ефективності систем раннього реагування на трансмісивні загрози та гармонізацію законодавства України з правом Європейського Союзу й міжнародними стандартами у сфері біобезпеки.
Сформульовано поняття публічного адміністрування ентомологічної безпеки як самостійного міжгалузевого об’єкта адміністративно-правової науки та особливого напрямку діяльності національних і міжнародних адміністративних органів, спрямованого на управління ентомологічними ризиками, забезпечення біобезпеки та підтримання контрольованого стану взаємодії між людиною, довкіллям і біологічними агентами. Обґрунтовано наукову концепцію ентомологічної безпеки як спеціалізованого елементу загальної системи біобезпеки, що інтегрує сфери охорони здоров’я, ветеринарної медицини, фітосанітарного захисту, екології та продовольчої безпеки в межах єдиного адміністративно-правового підходу. Розроблено цілісну адміністративно-правову модель публічного адміністрування ентомологічної безпеки, до структури якої віднесено принципи, суб’єктний склад, інструменти публічного адміністрування, інформаційно-аналітичні механізми, засоби реагування на біологічні загрози та систему міжвідомчої координації.
Обґрунтовано філософсько-правові засади публічного адміністрування ентомологічної біобезпеки як ціннісно орієнтованої діяльності адміністративних органів, спрямованої на захист життя і здоров’я людини, екологічної рівноваги та забезпечення біобезпеки в умовах зростання трансмісивних ризиків. Ентомологічна безпека є особливим міждисциплінарним об’єктом публічного адміністрування, який формується на перетині природничих, соціальних, біоетичних і правових чинників та потребує комплексного адміністративно-правового регулювання. Філософсько-правове розуміння публічного адміністрування ентомологічної безпеки не обмежується позитивістським застосуванням норм права, а передбачає їх тлумачення з урахуванням наукових даних, соціального контексту, екологічних наслідків і невизначеності біологічних загроз. Обґрунтовано доцільність включення проблематики аналгезії, ноцицепції та можливого суб’єктивного переживання болю комахами до предмета наукового аналізу публічного адміністрування ентомологічної біобезпеки як складової сучасного біоетичного підходу. Запропоновано розглядати результати нейробіологічних і поведінкових досліджень комах як підґрунтя для вдосконалення адміністративно-правових підходів до регулювання біологічних ризиків і формування більш гуманістичних стандартів поводження з живими організмами. Визначено, що відсутність однозначних доказів суб’єктивного болю в комах не виключає потреби нормативного врахування ноцицептивних процесів під час ухвалення адміністративних рішень у сфері біобезпеки, карантинних заходів і біологічного контролю.
Ключові слова: адміністративне право, адміністративні органи, адміністративні процедури, біологічні загрози, біоетичні стандарти, ветеринарний нагляд, екологічна рівновага, епідемічні ризики, інтегрований контроль, карантинні режими, міжвідомча координація, правове регулювання, превентивні заходи, ризик-орієнтований підхід, санітарний контроль, системний моніторинг, трансмісивні захворювання, фітосанітарний захист, цифровий моніторинг.
