У дисертації концептуалізовано категорію колаборації у контексті міні- та мультилатералізму, визначено і теоретично обґрунтовано сутнісні характеристики, особливості розбудови і драйвери становлення колабораційної платформи співробітництва на глобальному рівні, а також ключові елементи моделей взаємодії у контексті енергетичної, продовольчої та військово-оборонної безпеки. Наукова новизна дослідження полягає в концептуалізації цілісного уявлення щодо колабораційного підходу до глобального управління як одного із оптимальних шляхів підтримки геополітичного балансу сил через врахування національних пріоритетів країн, залучення нових агентів впливу, виокремлення гравітаційних центрів сили, шляхом створення спільних комунікативних просторів – колабораційних платформ.
У дисертації сформульовані положення, що мають наукове значення. Уперше здійснено комплексний аналіз мінілатеральних колабораційних практик в енергетичній, продовольчій та військово-оборонній галузі на регіональному та глобальному рівнях, з акцентуванням уваги на перевагах і вразливостях мульти- та мінілатералізму, кейсах міністоронньої співпраці, характеристиках полісуб’єктної природи глобального порядку, та ін.
Систематизовано досвід України у залученні до мінілатеральних форматів співпраці як реалізації глобального тренду у сфері налагодження партнерств. Подано авторське тлумачення категорій «полісуб’єктності» та «колабораційної платформи». Проранжовані кількісні індикатори військових витрат по країнах і субрегіонах з 2017 по 2022 рр. з метою виведення тенденцій в оборонній площині на основі відкритих баз військових витрат SIPRI, національних звітів по бюджетних витратах країн, аналітичних довідок міжнародних інституцій (FAO, GRFC, IFPRI, IEA, International Institute for Strategic Studies, NASA, OECD, REACH, Rystad Energy, WHO, World Bank, WTO, ЄС, НАТО, ООН).
З’ясовано особливу роль довіри, у тому числі інституційної та соціально-психологічної, серед внутрішніх чинників становлення колабораційних мереж у межах спільного майданчика дій як фактору створення загальної ситуативно-позитивної атмосфери серед учасників, готовності до компромісу з іншою візією розв’язання проблеми та способу артикуляції національної та політичної самоідентифікації на глобальній арені.
Розроблено авторський підхід до створення синтезної методології дослідження колабораційних платформ через реінтерпретацію окремих аспектів і складових концепту «тисячі плато» Ж. Дельоза і Ф. Гваттарі, кластерного аналізу, концепції екології ігор, теорії диявольського зсуву, екосистемного підходу, а також сross-case pattern для виявлення передумов і закономірностей емпіричних випадків міні-мультилатералізму.
Розроблено модель колабораційної платформи з урахуванням елементів соціального капіталу (відносини між гравцями), характеристики учасників, активів (джерел фінансування), потреб і національних пріоритетів в енергетичному, продовольчому та військово-оборонному секторі через кластеризацію складових за категоріями автономії волі та автономії дій. Запропоновано змістовне наповнення зовнішнього та внутрішнього середовища платформи, а також динаміки їх взаємодії через постійні флуктуації окремих сегментів і спроби адаптації до них, з нівелюванням структурних прогалин щодо координації спільних зусиль у межах наявних платформ взаємодії (ЄС, НАТО, ООН).
Розроблено пропозицію цінності України як потужного гравця енергетичного, продовольчого та військово-оборонного сектору регіонального та глобального рівня безпеки, а саме: надано характеристику ресурсного та економічного профілю країни, оцінку нинішнього становища держави, детальний опис досягнень України у військово-оборонному домені (розвиток власного ОПК, протистояння гібридним загрозам, відбиття кібератак, посилення когнітивної стійкості українського суспільства), а також прогнозований рівень впливу України на глобальний контекст у разі розбудови широкої мережі стратегічних альянсів.
