Горлач А. І. КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ГОСТРОГО ТЯЖКОГО ПАНКРЕАТИТУ: ПРОГНОЗУВАННЯ, ПРОФІЛАКТИКА ТА КОРЕКЦІЯ УСКЛАДНЕНЬ

Актуальність теми. Гострий тяжкий панкреатит залишається серйозною медичною та соціальною проблемою через високу летальність, значну захворюваність та суттєве навантаження на систему охорони здоров’я (Zhou et al., 2019; Hu et al., 2023; Jiang et al., 2023). Хоча тяжкі форми становлять відносно невелику частку випадків, саме вони визначають клінічний перебіг і результати захворювання внаслідок розвитку поліорганної недостатності та інфекційних ускладнень (Liu et al., 2024; Deng et al., 2025). Летальність при цьому може перевищувати 30–40%. Епідеміологічні дані свідчать про зростання захворюваності та збереження високих показників смертності (Jiang et al., 2023; Liu et al., 2025). Крім того, захворювання часто має рецидивуючий перебіг із можливим переходом у хронічні форми, що посилює медико-соціальне навантаження (Chong et al., 2022; Sánchez et al., 2019; Franken et al., 2019). Ключовим фактором прогнозу є розвиток і тривалість органної недостатності. Саме системні порушення визначають ризик смерті більшою мірою, ніж локальні зміни. Перебіг захворювання має фазний характер із формуванням ранніх, відтермінованих та пізніх фатальних ускладнень: ранні пов’язані зі стійкою органною недостатністю, тоді як для пізніших ключовими є інфекція та нутритивне виснаження. Сучасні шкали оцінки тяжкості (BISAP, APACHE II, SOFA) є корисними для первинної стратифікації, однак мають обмежену прогностичну точність, оскільки не враховують динаміку клінічного стану та змін органної дисфункції у часі (Metri et al., 2024; He et al., 2022; Luo et al., 2023). Перебіг тяжкого панкреатиту є динамічним процесом, у якому ризик фатальних ускладнень змінюється залежно від часу, вираженості системних порушень і своєчасності лікування. Водночас існуючі моделі мають переважно статичний характер і не дозволяють оцінити ці зміни та можливості їх цілеспрямованої корекції. Недостатньо вивченою залишається роль ключових механізмів – абдомінально-перфузійних порушень, інфекції, нутритивного статусу та поширення некрозу – і їх взаємодії на різних етапах захворювання. Відсутні інтегративні підходи до їх комплексної оцінки. У цьому контексті перспективним є ризик-орієнтований підхід із виділенням контрольних точок та динамічною оцінкою порушень, що дозволяє не лише прогнозувати, але й модифікувати ризик ускладнень шляхом своєчасної корекції. Таким чином, гострий тяжкий панкреатит потребує вдосконалення підходів до динамічного прогнозування, стратифікації ризику з урахуванням часових інтервалів і розробки ефективних алгоритмів профілактики та корекції фатальних ускладнень. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах планової науково-дослідної роботи «Розробка і вдосконалення методів діагностики, прогнозування та хірургічного лікування ускладнень захворювань гепатопанкреатодуоденальної зони» (2023–2025 рр.), № державної реєстрації 0123U100953, що виконується на базі кафедри загальної та невідкладної хірургії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Дисертаційна робота є фрагментом зазначеної науково-дослідної теми та відповідає її науковому напряму. Мета дослідження: Покращити результати лікування хворих із гострим тяжким панкреатитом шляхом удосконалення прогнозування, профілактики та корекції фатально небезпечних ускладнень. Завдання дослідження: 1. Дослідити провідні причини смерті серед пацієнтів з тяжким панкреатитом та впорядкувати їх за часовими інтервалами виживаності. 2. Стратифікувати пацієнтів з гострим тяжким панкреатитом за ризиком фатальних ускладнень з урахуванням кумулятивно-динамічних характеристик ранньої органної недостатності. 3. Визначити предиктори летальності та систематизувати їх у детермінанти фатальних ускладнень тяжкого панкреатиту. 4. Розробити пацієнт-орієнтовану динамічну модель прогнозування ризику розвитку ранніх, відтермінованих та пізніх фатальних ускладнень. 5. Проаналізувати роль ключових детермінант у формуванні ризику ранніх, відтермінованих та пізніх фатальних ускладнень. 6. Розробити ризик-орієнтований алгоритм профілактики та корекції абдомінально-перфузійних порушень у пацієнтів з гострим тяжким панкреатитом. 7. Запропонувати алгоритм профілактики та корекції ризику прогресування інфекційних ускладнень, у пацієнтів із гострим тяжким панкреатитом з урахуванням рівнів їх ескалації. 8. Удосконалити алгоритм профілактики пізніх фатальних ускладнень з урахуванням ризику нутритивних порушень у хворих з тяжким панкреатитом. 9. Оптимізувати хірургічні методи профілактики та корекції післяпанкреонекротичних ускладнень у хворих з гострим тяжким панкреатитом 10. Оцінити ефективність запропонованого лікувального алгоритму у пацієнтів з гострим тяжким панкреатитом.