АНОТАЦІЯ
Рудая Д. В. Образна система вистав сучасного театру ляльок України: візуальний компонент. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 026 «Сценічне мистецтво». – Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, Міністерство культури та стратегічних комунікацій України. Київ, 2025.
Актуальність дослідження. Сучасний театр ляльок України є складним і яскравим мистецьким явищем, що демонструє широкий діапазон художніх можливостей на різних жанрово-стильових рівнях. Важливе місце в сукупності виражальних засобів вистав театру ляльок нині посідають ті елементи, що є носіями візуальної інформації. Домінування візуальності, що виступає одним з ключових складників у формуванні сценічної концепції, є проявом двох тенденцій: з одного боку, посилення значення низки іманентних особливостей цього виду театру, а з іншого – дедалі більш активного поширення впливу так званого візуального повороту в сучасній культурі в цілому. Візуальний компонент образної системи вистави в усій повноті й різноманітності його складників є визначальним у формуванні видовищності сценічного твору, що постає як важлива (й необхідна) якісна характеристика сучасного мистецького продукту.
Історичні й теоретичні аспекти функціонування й розвитку мистецтва театру ляльок досліджують вчені різних країн. Театр ляльок України стає об’єктом уваги вітчизняних науковців, у працях яких висвітлюється динаміка творчих процесів в означеній сфері, приділяється велика увага специфіці театру ляльок та його виражальних можливостей, Однак, системного дослідження візуального компонента образної системи вистав сучасного театру ляльок України до цього часу не було здійснено.
Мета дослідження – висвітлити особливості візуального компонента образної системи вистав театру ляльок сучасної України.
Наукова новизна отриманих результатів. У дисертації вперше: на основі аналізу значного масиву культурологічних та мистецтвознавчих праць окреслено коло проблем дослідження візуальності та видовищної культури в проекції на театр ляльок; застосовано поняття «моносистемність» і «полісистемність» для визначення взаємозалежності технологічних та змістовних характеристик постановки; здійснено розгляд значного масиву вистав, що репрезентують творчий доробок сучасних українських митців-лялькарів. У роботі поглиблено уявлення про структуру образної системи вистави театру ляльок. Уточнено й доповнено: інформацію про особливості методології та специфічні аспекти дослідження театру ляльок; тлумачення поняття «образна система вистави», характеристика співвідношення її елементів. У дисертації систематизовано: наявні підходи до наукового осмислення феномена театральної ляльки; сучасні постановки театру ляльок за ознакою використання специфічних засобів виразності. Набули подальшого розвитку характеристики особливостей запровадження сучасних технологій у театральних постановках.
Результати дослідження. Проблеми видовищної культури знаходяться в центрі уваги численних дослідників, свідченням чого є накопичення значного масиву культурологічних та мистецтвознавчих праць. У комплексі виражальних засобів сценічного мистецтва посилилася питома вага тих, що мають візуальну природу. Особливо виразно це виявляється у сфері театру ляльок, де візуальний компонент нерідко виступає головним інструментом реалізації художнього задуму, забезпечує можливість сприйняття вистави як видовища. Видовище як явище й видовищність як специфічна риса сценічних творів висвітлюються в різних аспектах. Важливим є уточнення поняттєво-категоріального апарату таких досліджень, здійснене, зокрема, в працях К. Станіславської. Розглядаються також механізми функціонування видовища як інструменту соціокультурної комунікації. Стверджується, що через театралізацію, що є невід’ємним елементом видовищної культури, реалізується вплив театру на соціальні, культурні та комунікативні процеси сучасного суспільства. Досліджуються шляхи формування в межах театральних вистав візуальних образів, що здатні поповнювати сукупність культурних кодів. У мистецтві театру ляльок з його виразною специфікою візуальні засоби охоплюють всі прояви того, що глядач бачить на сцені: лялька (або предмет, що її замінює), сценічний одяг, фактура, кольори, інші засоби сценографії, пластичне вирішення, освітлення.
Театральна лялька як головний специфічний засіб втілення художніх образів і носій смислів в аналізованій сфері сценічного мистецтва стала об’єктом уваги сучасних українських дослідників. Вони характеризують специфіку систем ляльок, як традиційних, так новітніх (О. Бучма), висвітлюють питання онтології мистецтва ігрової ляльки (Р. Неупокоєв), досліджують прийоми художньої виразності імпровізованої ляльки та метафоричності пластичного жесту (Т. Сільченко).
