Проведено дослідження, в якому проаналізовані шляхи оптимізації метода анестезії у пацієнток, котрим необхідне проведення тотальної абдомінальної гістеректомії. Головною метою роботи було розробити та обґрунтувати оптимальний варіант малоопіоїдної анестезії при тотальній абдомінальній гістеректомії шляхом зменшення загальної дози опіоїдних аналгетиків та застосування додаткових нейроаксіальних компонентів аналгезії на підставі вивчення динаміки змін інтенсивності болю,гормонально-метаболічної та запальної відповідей
У науковій праці наведено висновки щодо комплексого клінічного обстеження анестезіологічного забезпечення 91 жінки віком 51,9 (95% ДІ 44,0 – 59,1) років, котрим на базі центру оперативної та консервативної гінекології Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова виконувалась тотальна абдомінальна гістеректомія у 2023-2024 рр
На майже всіх етапах хірургічного втручання рівень індексу ANI для усіх груп не мав статистично значущої різниці (p>0,05). І коливався в середніх значеннях 59,6 (1,4) ум. од. на етапі розрізу шкіри до 53,5 (1,0) ум. од. на етапі деваскуляризації. У превалючій більшості випадків індекс аналгезії та ноцицепції контролювався в діапазоні нормативних значень (50 - 70 ум. од.). На 6 (перітонізація) та 7 (ушивання шкіри) етапах оперативного втручання спостерігалось, що у І та ІІ групах (без статистичної відмінності між ними, p>0,05) статистично достовірно показник ANI зростає, якщо порівнювати з ІІІ та ІV групами, p<0,001. При цьому різниця в показниках індекса аналгезії та ноцицепції між ІІІ та ІV групами не відмічається
Девіація біспектрального індексу знаходилась в середніх значеннях від 45,7 (1,4) ум. од. до початку операції до 55,7 (1,2) ум. од. на етапі ушивання шкіри. Було встановлено статистично достовірне зменшення показників BIS на кожному (крім до початку операції та на етапі розрізу шкіри, р=0,522, р=0,178 відповідно) етапі операціїї у пацієнтів, віднесених до IV групи, в порівнянні з іншими трьома групами, р1,2,3=0,012.
Аналіз результатів оцінок за суб’єктивною шкалою післяопераційного болю ВАШ показали найгірші результати у І-й групі дослідження, проміжні у ІІ-й і ІІІ-й групах та найкращі – у ІV-й групі, в якій спостерігалися більш швидкі і більш тривалі суб’єктивні позитивні оцінки післяопераційного болю. Протягом 48 годин після інтервенції спостерігалось статистично значуще зменшення кількості середніх балів за шкалою ВАШ у ІV-й групі на кожному проміжку часу, в якому цей показник вимірювався (р<0,001), і у 100% випадках цей середній показник становив менше 3,3 балів, що говорить про відмінний контроль післяопераційного болю. ІІ, ІІІ та ІV групи разом мали достовірну статистичну відмінність з І групою на всіх етапах післяопераційного спостереження з різним ступенем кореляції на усіх етапах післяопераційного спостереження, р<0,05
Згідно з результатами кореляційного рангового аналізу щодо зв’язку потенційних чинників впливу з рівнем післяопераційного болю, було встановлено, що показник ВАШ має середній кореляційний зв’язок з показником кортизолу після операції (rs=0,45; р<0,05), дозою наркотичного анальгетика (rs=0,41; р=0,032) та показниками гемодинаміки на етапі ушивання шкіри (rs=0,53; р=0,004). Був встановлений негативний кореляційний зв’язок між показником ВАШ і показником ІМТ (rs=-0,38; р<0,05) та часом першої потреби у знеболенні (rs=-0,72; р<0,05). Між рівнем прокальцитоніну на наступну добу після втручання та ВАШ через 12 годин після втручання існує сильний кореляційний зв’язок (rs=0,72; р=0,003). В той час, як між рівнем глюкози на наступну добу та ВАШ через 12 годин після втручання існує зворотній середньої сили кореляційний зв’язок (rs=-0,41; р=0,029).
Ці зв’язки можуть свідчити про збільшену потребу у знеболюванні за використання традиційних доз опіоїдів, а також потребі у внутрішньом’язовому введені опіоїдів.
Доза фентанілу, яка була використана під час втручання, мала прямий зв’язок з варіабельністю оцінок за ВАШ стосовно післяопераційного болю. Ця асоціація спостерігалася, як після пробудження, так і на інших етапах обстеження хворих та була найбільшою на другу добу після операції (rs=0,69; p<0,005).
Проведена порівняльна оцінка різних схем анестезії при тотальній абдомінальній гістеректомії показала доцільність мультимодального знеболення й малоопіоїдної анестезії із сполученим застосуванням епідурального бупівакаїну та інтратекального морфіну. Епідуральний бупівакаїн та інтратекальний морфін достовірно значно покращує якість перебігу післяопераційного періоду, особливо у першу добу (біль за ВАШ нижче, час першої потреби у знеболенні триваліший; потреба у в/м введенні морфіну нижча, ПОНБ виникає рідше). Таким чином, інтратекальне введення морфіну та постановка епідурального катетеру сприяє прискореній реабілітації пацієнток, підвищенню задоволення перебуванням у лікарні
