Дисертація «Застосування мережевого навчання у загальноосвітньому циклі з підготовки бакалаврів» аспірантки Чжан Лей, виконана у Харківському національному економічному університеті імені Семена Кузнеця (2025), присвячена комплексному аналізу теоретичних засад та досвіду впровадження мережевого навчання у загальноосвітньому циклі підготовки бакалаврів у закладах вищої освіти Китайської Народної Республіки. Метою дослідження є творче використання цих напрацювань у системі підготовки майбутніх фахівців в Україні.
Актуальність дослідження зумовлена глобальними тенденціями розвитку вищої освіти, такими як впровадження освітніх інновацій, поширення інформаційно-комунікаційних технологій, забезпечення рівного доступу до освіти та посилення індивідуалізації навчання. Мережеве навчання, що передбачає об'єднання освітніх ресурсів різних установ для здійснення онлайн-навчання та розвитку цифрової компетентності, є однією з ключових інновацій. Дослідження підкреслює значний досвід Китаю у цій сфері, що є цінним для України.
У першому розділі дисертації дисертанткою уточнено суть і значення мережевого навчання у вищій школі, а також охарактеризовано професійну підготовку бакалаврів за дисциплінами загальноосвітнього циклу в умовах мережевого навчання в Україні та Китаї. Визначено ключові поняття: «мережа», «мережеві технології», «мережева форма здобуття освіти», «мережеве навчання» (система навчання, що ґрунтується на ІКТ для дистанційної організації освітнього процесу з використанням онлайн-занять, вебінарів, чатів, форумів тощо), «професійна підготовка бакалаврів» та «мережеве навчання у загальноосвітньому циклі з підготовки бакалаврів».
У другому розділі роботи вперше узагальнено досвід застосування мережевого навчання у загальноосвітньому циклі підготовки бакалаврів у ЗВО Китаю. Визначено найпоширеніші онлайн-платформи (XuetangX, iCourse, Talkweb, SmartClass, Squirrel AI, UMU, Smartedu) та охарактеризовано навчально-методичне забезпечення, що включає цілі (високоякісна підготовка кадрів), завдання (розширення освітніх послуг, реалізація індивідуальних траєкторій, створення ресурсних центрів, розробка нормативно-правових актів) та форми/методи організації навчання (чат-заняття, веб-заняття, відеоконференції, інтерактивні лабораторні роботи, віртуальні екскурсії, тренінги, словесні, наочні, практичні методи, візуалізація, кейс-метод, проєкти, ігри, цифрові змагання, хакатони, різні види контролю).
У третьому розділі розвинуто тенденції модернізації освітнього процесу у ЗВО: цифровізація, активне використання ІКТ, перехід до персоналізованого навчання, потреба у підготовці суб’єктів освітнього процесу до інновацій та самоосвіти, організація міжнародної співпраці, створення сприятливого інформаційного освітнього середовища, використання ШІ, інтенсифікація та гнучкість освітнього процесу.
Вперше окреслено напрями імплементації досвіду Китаю в університетах України на трьох рівнях: на рівні ЗВО, на рівні викладачів та на рівні здобувачів.
Практичне значення результатів дослідження полягає у новій інтерпретації теорії та досвіду застосування мережевого навчання в Україні та Китаї, що сприятиме збагаченню теорії та методики професійної підготовки бакалаврів, попередженню труднощів в організації мережевого навчання, усвідомленню складних процесів в освітньому просторі та визначенню шляхів подальшого вдосконалення підготовки бакалаврів. Основні результати впроваджено в освітній процес Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди та Shijazhuang Information Engineering Vocational College (Китай).
Теоретичні положення та висновки дисертації можуть бути використані для оновлення змісту освітніх програм, удосконалення навчальних програм дисциплін загальноосвітнього циклу, розробки дисциплін вільного вибору та проведення практики. Отримані результати також можуть бути корисними для викладачів ЗВО в організації мережевого навчання та формування цифрової компетентності учасників освітнього процесу, а також для науковців, які проводять компаративістські дослідження.
