Інфекційно-запальне ураження респіраторної системи посідає провідне місце з-поміж структури дитячої захворюваності не тільки в Україні, але й в усьому світі. Вагомими особливостями перебігу респіраторної патології у дітей є етіологічна структура інфекційного патогену та ступінь тяжкості перебігу інфекційно-запального процесу, що зумовлює різноманітну лікувальну тактику і місце проведення лікувальних заходів. Існуючі на сьогоднішній день стандартні діагностичні процедури супроводжуються отриманням у ряді випадків недостатньо об’єктивних результатів, що унеможливлює своєчасний вибір оптимальної лікувальної тактики. Це спонукає до пошуку нових неінвазивних біологічних маркерів, які б дали можливість діагностувати етіологію пневмонії у дітей та прогнозувати тяжкий перебіг пульмональної патології, а відповідно дасть змогу індивідуалізувати необхідну терапію, що знизить ризик можливих ускладнень, пришвидшить етап одужання та супроводжуватиметься медико-соціальною та економічною ефективністю. Виходячи з цього, дисертаційна робота присвячена можливості етіологічної діагностики пневмонії у дітей шляхом застосування комплексу неінвазивних діагностичних процедур, а також покращенню ефективності лікування хворих на інфекційно-запальне ураження легеневої тканини, шляхом вивчення прогностичної цінності комплексу отриманих результатів дослідження.
Для вирішення поставленої мети і завдань дисертаційної роботи проведено одноцентрове перспективне відкрите когортне обстеження 232 дітей: 65 дітей із позагоспітальною пневмонією спричиненою вірусом SARS-CoV-2, 57 дітей, хворих на позагоспітальну пневмонію бактеріальної етіології, 100 дітей із гострим інфекційним запаленням респіраторної системи без ураження легеневої паренхіми та 10 соматично-здорових дітей в якості контрольної групи порівняння. Окрім стандартних загально-клінічних та інструментальних досліджень, усім дітям проведено комплексне обстеження із застосуванням неінвазивних діагностичних процедур для визначення активності інфекційно-запального процесу в дихальних шляхах. Дизайн наукової роботи передбачав комплексне клініко-параклінічне обстеження і спостереження за дітьми з гострими респіраторними запальними захворювання респіраторної системи впродовж усього періоду стаціонарного лікування.
Доведено, що відносно легший перебіг захворювання відмічався для хворих із бактеріальною пневмонією, так як 50,7% випадків хворих на позагоспітальну пневмонію, викликаною вірусом SARS-CoV-2, і лише 29,9% дітей групи порівняння при поступленні до стаціонару первинно госпіталізувалися до відділення анестезіології та інтенсивної терапії, оскільки потребували протезування респіраторної функції, корекції водно-електролітного балансу та/або підтримки гемодинаміки із клініко-епідеміологічним ризиком: OR – 2,4, RR – 1,5, AR – 0,2.
Вірогідною виявилася й різниця в активності інфекційно-запального процесу легеневої паренхіми за даними інфламатометричного патерну крові. Так, показано, що у дітей із позагоспітальною пневмонією вірусної та бактеріальної етіології відносно групи порівняння вірогідно зростали шанси наявності інтенсивнішого запального процесу в легеневій тканині при зростанні рівня -дефензину 1-3 у сироватці крові 5,1 нг/мл у 2,6 разу (AR – 0,2, RR – 1,6) та у 1,6 разу (AR – 0,1, RR – 1,2) відповідно.
Отримані результати дають підстави вважати, що у дітей І клінічної групи з тяжким перебігом вірусної позагоспітальної пневмонії, які не отримували системні глюкокортикостероїди, відмічалося відносне зростання в необхідності протекції дихальної функції на 90,0% (RRI = 0,9). Натомість, у дітей ІІ клінічної групи, що мали тяжкий перебіг бактеріальної пневмонії та довенно отримували глюкокортикостероїдну терапію, ризик у необхідності інвазивної штучної вентиляції легень зменшився на 60,0% (RRR = 0,6).
Таким чином, проведене дисертаційне дослідження розширює знання щодо клініко-лабораторної діагностики етіології пневмонії у дітей, визначення активності інфекційно-запального процесу легеневої паренхіми, а також поглиблює прогнозування тяжкого перебігу інфекційної респіраторної патології та дає можливість оптимізувати індивідуалізовану лікувальну тактику з застосуванням комплексу неінвазивних діагностичних процедур.
