Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 183 – «Технології захисту навколишнього середовища», – Національний технічний університет «Дніпровська політехніка» Міністерства освіти і науки України, Дніпро, 2025.
Дисертаційна робота присвячена розробці технологічних рішень для розгортання та удосконалення системи моніторингу атмосферного повітря на різних за масштабом рівнях: локального, регіонального і міжнародного. Об’єктом дослідження є процес удосконалення системи моніторингу атмосферного повітря. Предметом дослідження є процес оперативного інформаційного, аналітичного та технічного забезпечення системи моніторингу атмосферного повітря муніципальних промислових комплексів та агломерацій.
Виконано критичний аналіз чинних систем моніторингу атмосферного повітря в Україні та світі, проаналізовано їхні переваги, недоліки та відповідність сучасним викликам. Встановлено, що існуюча система має комплексні організаційні, технічні недоліки та законодавчі обмеження. Зокрема, недоліком є відсутність автоматизації: заміри здійснюються кілька разів на добу, дані не передаються онлайн, а результати не доступні громадськості в режимі реального часу. Обладнання є застарілим, не працює при аваріях електропостачання та не фіксує низку пріоритетних показників. Мережа постів є надто розрідженою: в агломерації Дніпро діє лише 6 постів при населенні понад мільйон осіб, що не забезпечує достовірного просторового охоплення.
При цьому, методик та технологій є велика різноманітність. Єдиної методики для всіх урбанізованих територій та місцевостей немає, кожна з них
має свої індивідуальні особливості місцевості, щільності населення, погодних умов, кількості промислових об’єктів та їх щільність тощо. Тому, наразі доцільним є врахування цих індивідуальних особливостей та підбір системи моніторингу повітря, та її адаптування, що варто вже виконувати на місцевому рівні. Недосконала є система швидкого реагування на виявлення недоліків. Світові науковці пропонують використання відкритих баз даних та інші зазначені у розділі методи, проте в Україні наразі система моніторингу виконує завдання більш інформування населення, ніж прийняття швидких управлінських рішень для коригування і виправлення критичної ситуації.
Організаційно моніторинг є нерегулярним: вимірювання проводяться лише у робочі дні, відсутні мобільні або резервні станції, не враховується вплив аварійних, тимчасових або воєнних джерел викидів. Дані з громадських або приватних сенсорів не визнаються на офіційному рівні, що обмежує можливості комплексного аналізу. Законодавчо не передбачено вимоги щодо обов’язкової передачі даних у відкритому онлайн-режимі, а нормативи залишаються не відповідними до сьогодення. Водночас проаналізовано як традиційні, так і інноваційні технології в сфері моніторингу атмосферного повітря, включно з мобільними сенсорами, дронами з газоаналізаторами та цифровими платформами. Визначені системні невідповідності стали основою для постановки завдань і побудови методології дослідження, спрямованої на модернізацію та інтеграцію систем моніторингу на локальному, регіональному та міжнародному рівнях.
