У дисертації здійснено системне дослідження форм і методів формування інформаційної культури у комунікаційному просторі бібліотеки. Систематизовано багатозначність поняття інформаційної культури як динамічного світоглядного, гносеологічного, аксіологічного, праксеологічного феномену. Уточнено роль бібліотеки як провідного соціально-комунікаційного інституту, що забезпечує накопичення, збереження та ретрансляцію знаннєвого потенціалу, створюючи ціннісні основи національної пам’яті для протидії глобальним загрозам сучасності. Виокремлено змістовне наповнення та специфіку реалізації функцій інформаційної культури бібліотеки. Визначено фахові інформаційні компетентності бібліотекаря. Доведено домінантну роль українських бібліотек у збереженні і популяризації національної історико-культурної спадщини. Проаналізовано специфіку медіапростору бібліотеки. Визначено провідну роль бібліотекарів як медіапедагогів у формуванні медіакультури суспільства. Запропоновано модель інформаційної культури сучасної бібліотеки, спрямованої на розширення можливостей знаннєвого обслуговування та сприяння процесу управління знаннями.
В умовах глобальних викликів сучасності бібліотеки, як основні інститути збереження і ретрансляції суспільної пам’яті, забезпечують формування інформаційної культури як основного засобу протидії глобальній консцієнтальній експансії. Феномен інформаційної культури виступає основним рушієм ґенези культури людства, відображаючи найбільш характерні для кожного етапу людської історії знання, вміння і навички, необхідні для творення матеріальних і духовних артефактів.
Проаналізовано стан наукового аналізу проблематики дисертаційного дослідження, окреслено його джерельну базу. Зазначено, що науковий світ приділяє увагу окремим елементам дослідженої проблематики, але інформаційна культура є динамічним феноменом, що знаходиться у постійному розвитку, розвиваючись в умовах цифрової доби за синергетичними принципами, що унеможливило вироблення усталених підходів до означеної проблеми.
Доведено, що інформаційна культура у просторі бібліотеки постає як логічний взаємозв’язок медіа та цифрової культури, що забезпечує формування відповідних інформаційних, медіа та цифрових компетентностей. В роботі підкреслюється, що інформаційну компетентність бібліотекаря необхідно розуміти як володіння комплексом аналітичних, цифрових, медіакомпетентностей, а також розуміння постійного підвищення навичок інформаційної безпеки та правових знань. В роботі дається авторське визначення інформаційної культури бібліотеки як складного багаторівневого поліфункціонального феномену, що включає світоглядні, пізнавальні, аксіологічні, праксеологічні компоненти.
Культура управління знаннями у контексті бібліотечної діяльності представлена як поєднання інноваційного та комунікаційного менеджменту. Серед найбільш ефективних методів управління знаннями в дисертаційному дослідженні виділяються наступні: орієнтація на постійне самонавчання (обмін методами мислення та накопичення навиків з акцентом на неявні знання найбільш досвідчених членів колективу); бібліотека знань (забезпечення спільного доступу до найбільш цінних результатів попереднього досвіду, який можливо використати в майбутньому), усвідомлення місії. Доведено, що місце і роль наукових бібліотек визначається їхньою здатністю до системної трансформації бібліотечно-інформаційної діяльності через інновацію та вимагає формування постаті «бібліотекаря-дослідника», здатного працювати разом з науковцями задля вирішення науково-дослідних завдань.
Задля підвищення рівня інформаційної культури суспільства публічні бібліотеки надають консультативну інформаційну та соціально-правову допомогу. Як ефективну стратегією протидії консцієнтальним війнам автором визначено оцифрування національної документної спадщини задля збереження національної пам’яті та ідентичності, зокрема, в межах міждержавних гуманітарних ініціатив. В дисертаційному дослідженні пріоритетом визначено розробку комплексу заходів щодо просування в мережі Інтернет українських е-бібліотек засобами веб-аналітики та активної пропаганди українського інформаційного продукту засобами соціальних мереж. Серед заходів, спрямованих на підвищення медіакультури користувачів бібліотек визначено наступні: навчання користувачів роботи з перевіреними каналами спілкування (блогами, мобільними додатками, соціальними мережами тощо); налагодження співпраці з медіа та освітніми структурами, моніторинг бібліотечно-інформаційної діяльності; актуалізація профілів бібліотек у соціальних мережах, що сприяють позитивному іміджу та популяризації бібліотечних послуг.
