Дисертація присвячена комплексному аналізу політико-правових,
організаційних, адміністративних, економічних, соціальних та інформаційних
механізмів, через які режим Ф. Франко здійснював контроль над соціальними
ролями жінок і чоловіків, утверджуючи патріархальний гендерний порядок та
витісняючи жінок із публічної сфери.
Актуальність дослідження зумовлена потребою комплексного
осмислення механізмів реалізації гендерної політики режиму Ф. Франко як
складової авторитарної трансформації іспанського суспільства. Без
урахування прямих і опосередкованих наслідків дискримінаційної політики
цього періоду неможливо повноцінно зрозуміти сучасні соціально-політичні
процеси в Іспанії. Політика режиму Ф. Франко спрямовувалась на відтворення
традиціоналістської, корпоративної та унітарної моделі держави, що зумовило
формування системи гендерного контролю з використанням політикоправових, організаційних, адміністративних, соціальних, економічних та
інформаційних механізмів. Попри значну кількість праць, присвячених
ідеологічним засадам і окремим політико-правовим практикам, заходам із
обмеження та контролю соціальної активності жінок, комплексне дослідження
механізмів реалізації гендерної політики, як інституційної системи дотепер не
отримало належного висвітлення в історіографії.
У дисертації досліджено механізми реалізації гендерної політики
режиму Ф. Франко на основі інституційного та гендерного підходів.
Методологічну основу дослідження становлять аксіологічний принцип,
історизму та об’єктивності, які забезпечили аналіз історичних явищ у
контексті загальнолюдських ціннісних орієнтирів, конкретних історичних
обставин та сприяли досягненню наукової достовірності результатів.
Застосування текстологічного, усноісторичного, іконографічного та
соціологічного методів дозволило виявити каузальні зв’язки між офіційною
ідеологією, правовим регулюванням та повсякденними практиками населення.
Застосування системно-структурного, проблемно-історичного,
історико-генетичного методів та методу періодизації забезпечило аналіз
механізмів реалізації гендерної політики в рамках інституційних зв’язків у
межах багатовимірної соціально-політичної системи Іспанії за часів режиму
Ф. Франко. Методологічний інструментарій гендерних студій було
використано для здійснення аналізу процесів соціального конструювання
гендерних ролей, механізмів їх відтворення, а також динаміки владних
відносин між жінками та чоловіками в умовах авторитарної політичної
системи.
У дисертаційній роботі досліджено ідеологічні засади та етапи
трансформації механізмів реалізації гендерної політики режиму Ф. Франко.
Визначено, що відсутність цілісної доктринальної системи, притаманна
франкістській ідеології, зумовила її еклектичний і кон’юнктурний характер,
що безпосередньо вплинуло на способи формування та впровадження
гендерної політики. На першому етапі функціонування режиму ключовими
ідеологемами виступали антикомунізм, консерватизм, традиціоналізм,
націоналізм, «іспанідад» та концепція «Хрестового походу», що
реалізовувались через педагогічну індоктринацію, релігійний вплив, контроль
ЗМІ та ідеологічне конструювання гендерних ролей. У період автаркії
домінування доктрин націонал-католицизму та «органічної демократії»
зумовило посилення ролі релігії як провідного механізму ідеологічного
впливу. Окреслений механізм реалізовувався через втручання церкви в
освітній процес, цензуру та діяльність структур «Національного Руху». На
завершальному етапі, попри часткову лібералізацію та кризу офіційного
дискурсу, релігійний вплив залишався визначальним.
На підставі аналізу механізмів реалізації гендерної політики режиму
Ф. Франко, які охоплювали політико-правову, економічну та соціальну сфери,
встановлено, що окреслена політико-правова система забезпечувала
інституційний контроль і впровадження патріархальної моделі родини, яка
визначала підпорядковане становище жінок у сім’ї та суспільстві. Правові
механізми реалізації гендерної політики включали обмеження цивільної
правоздатності жінок, їх репродуктивних прав, доступу до освіти, ринку праці
та керівних посад.
На етапі автаркії правові та економічні механізми реалізації гендерної
політики обумовлювались впливом націонал-католицької доктрини та
спрямовувались на закріплення традиційної гендерної ієрархії. Економічна
залежність жінок від чоловіків забезпечувалась через обмеження трудової
діяльності, вимогу отримання дозволу чоловіка на працевлаштування чи
підприємництво, нерівну оплату праці та гендерну сегрегацію на ринку праці.
Заходи із реалізації пронаталістської державної політики передбачали
застосування інструментарію грошових виплат, субсидій, податкових пільг,
які стимулювали жіночу економічну пасивність та підкріплювали обмеженість
їх цивільної правоздатності.
