У дисертації обґрунтовано теоретико-методичні основи та розроблено науково-практичні рекомендації щодо організаційно-економічного забезпечення розвитку ІТ-індустрії в Україні. Здійснено комплексне узагальнення наукових концепцій, що формують методологічне підґрунтя дослідження інклюзивної цифрової економіки. Доведено, що саме їх інтеграція забезпечує можливість комплексного осмислення інклюзивності як багатовимірного феномена, що охоплює економічні, соціальні, просторові та інституційні виміри. Обгрунтовано нову парадигму інтерпретації ролі ІТ-індустрії в національній економіці: від домінуючого уявлення про неї як про високотехнологічний та експортноорієнтований сектор – до бачення ІТ як простору соціальної участі та інституційного середовища цифрової справедливості. Розроблено теоретичну модель інклюзивного розвитку ІТ-індустрії, у якій цифрові технології трактуються не лише як технічні інструменти, а як механізми подолання соціальних бар’єрів, забезпечення рівного доступу до ресурсів і підвищення якості людського капіталу. Уперше запропоновано інтеграцію системної динаміки, інноваційної політики та smart-спеціалізації як методологічної рамки, що дозволяє врахувати взаємозалежність між цифровими інвестиціями, інституційною відкритістю та соціальною інклюзією. Розроблено цілісну концепцію інклюзивного розвитку ІТ-індустрії як складової національного економічного відновлення, що базується на інтеграції системної динаміки, інституційної економіки, теорії людського капіталу та інноваційно-екосистемного підходу. На відміну від існуючих досліджень, у роботі запропоновано розглядати ІТ-сектор як багаторівневу екосистему інклюзивності, де цифрова інфраструктура виступає суспільним благом, цифрові компетентності – базовим ресурсом людського капіталу, інституційна справедливість – умовою довіри до цифрових сервісів, а інноваційна кооперація – механізмом соціально-економічної інтеграції. Уперше сформульовано систему гіпотез, що визначають інклюзивний потенціал ІТ-індустрії, зокрема щодо її ролі у створенні інклюзивного ринку праці, розвитку цифрової освіти, зменшенні регіональних диспропорцій, формуванні цифрової культури та забезпеченні стійкості післякризового розвитку. Обґрунтовано методичні засади оцінювання інклюзивного розвитку ІТ-сектору, що ґрунтуються на інтеграції соціальних та економічних параметрів цифрової трансформації. Обгрунтовано індикативну систему оцінювання інклюзивного розвитку ІТ-індустрії на основі п’яти субіндексів – кадрово-освітнього, гендерного, інституційного, цифрового та інвестиційного, які комплексно відображають рівень соціально-економічної відкритості галузі. Запропонований підхід забезпечує можливість виявлення як прямих, так і зворотних зв’язків між інклюзивністю та економічною результативністю.
Досліджено сучасний стан та ключові трансформаційні виклики інклюзивного розвитку ІТ-індустрії України. Окрему увагу приділено питанням інклюзивності: гендерному складу ІТ-спеціалістів і студентів, динаміці чисельності кадрів, зростанню частки жінок у галузі, доступу до ІТ-освіти, рівню цифрової інфраструктури та поширенню гнучких форматів зайнятості. Проведено інтегральну оцінку інклюзивності ІТ-сектору України та обґрунтовано необхідність державної політики, спрямованої на підтримку підприємницької активності, відновлення кадрового потенціалу, розвиток освітніх програм і забезпечення рівного доступу до можливостей цифрової економіки. Здійснено комплексний причинно-наслідковий аналіз впливу інклюзивних чинників на економічну результативність ІТ-індустрії України в умовах цифрової трансформації та зовнішніх шоків, спричинених війною.
Розроблено та апробовано кореляційно-регресійну модель, що дозволяє кількісно оцінити вплив ключових економічних детермінант на рівень інклюзивного розвитку ІТ-сектору України у 2018–2023 рр.. На основі нормалізованих даних побудовано багатофакторне рівняння регресії, яке засвідчило, що всі визначені змінні мають позитивний вплив на інтегральний індекс інклюзивності, при цьому найсильнішим чинником виступає експортна активність галузі, а вагомими компенсаторними механізмами – рівень інвестицій та оплати праці. Розкрито зміст, структуру та механізми організаційно-економічного забезпечення інклюзивного розвитку ІТ-індустрії України, яке визначено як систему інституційних механізмів, фінансово-економічних інструментів і організаційних форм, що забезпечують збалансоване поєднання економічної ефективності та соціальної інклюзії у сфері цифрової економіки. Обґрунтовано стратегічні напрями державної політики, спрямованої на формування цифрово-інклюзивної економіки України, що поєднує технологічну модернізацію з принципами соціальної справедливості та рівності можливостей.
