У дисертаційному дослідженні вирішено актуальне науково-прикладне завдання, що полягає теоретичному обґрунтуванні та розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів публічного управління соціальним розвитком міста в умовах сучасних трансформаційних процесів.
Відповідно до поставлених завдань дисертації було систематизовано теоретичні підходи до дослідження міста як поліфункціонального об’єкта наукових досліджень та виявлено особливості його соціального розвитку; визначено та охарактеризовано базові компоненти системи публічного управління соціальним розвитком міста та здійснено типологізацію відповідних механізмів; здійснено моніторинг соціальної сфери великого міста на основі системно-динамічного підходу та проведено порівняльний аналіз ефективності механізмів публічного управління соціальним розвитком великих міст; ідентифікувано проблеми та виклики у функціонуванні механізмів публічного управління соціальним розвитком міста та обґрунтувано сучасні підходи до формування системи публічного управління соціальним розвитком міста; концептуалізовано модель соціально-орієнтованого інтегрованого міста (СОІМ) та розроблено практичні рекомендації щодо впровадження соціальних інновацій як інструменту вдосконалення механізмів публічного управління соціальним розвитком міста. Запропоновано концептуальну модель соціально-орієнтованого інтегрованого міста (СОІМ), яка виступає як багатоаспектна та міждисциплінарна платформа управління громадським розвитком в контексті соціальної динаміки. Ця модель базується на збалансованій комбінації правових, політичних, організаційних і економічних підходів у поєднанні з інструментами сучасної соціальної інклюзії, технологічної цифровізації та урбаністичного аналітичного підходу. Встановлено, що основними характеристиками інноваційного міста є його здатність виконувати різні функції, з’єднувати різні системи в єдине ціле, забезпечувати комплексність управлінських процесів, а також демонструвати гнучкість і адаптивність на тлі соціальних, економічних та екологічних змін. Модель реалізує ідею «квадрупельної спіралі», що символізує партнерство між місцевими органами влади, бізнесом, освітніми та науковими установами і громадянським суспільством, що в свою чергу створює умови для формування синергетичних ефектів. Це сприяє розвитку міських екосистем інновацій у сфері соціальних відносин і значно підвищує якість життя жителів міста, адаптуючи його до вимог сучасного світу. Обгрунтовано необхідність впровадження соціальних інновацій, що відіграють надзвичайно важливу роль як один із ключових інструментів для трансформації механізмів публічного управління соціальним розвитком міст. Доведено, що інтеграція таких інновацій у сучасну систему управління відкриває можливості для поступового переходу від традиційних ієрархічних структур до більш гнучких, ефективних і динамічних мережевих моделей співпраці, заснованих на принципах колаборації. Це сприяє значному підвищенню адаптивності, стійкості та інклюзивності міських систем, роблячи їх здатними відповідати на виклики сучасності. До того ж запропоновано ряд комплексних інноваційних підходів для покращення функціонування політичного, правового, організаційного та економічного механізмів управління. Обґрунтовано, що вдосконалення механізмів публічного управління соціальним розвитком міста можливе лише за умови стратегічної інтеграції інноваційних підходів, формування соціально-орієнтованої інтегрованої моделі розвитку та широкого впровадження соціальних інновацій. Комплексна реалізація цих підходів дозволить забезпечити сталий, інклюзивний та ефективний соціальний розвиток міських спільнот, підвищити якість життя мешканців та сформувати сучасну екосистему публічного управління, здатну адекватно реагувати на виклики урбанізованого суспільства.
