Дисертація обґрунтовує актуальність дослідження процесу становлення та розбудови Марамороської православної єпархії (друга пол. XVII – перша пол. XVIII ст.) через потребу аналізу внеску автора в розвиток сучасної конфесійної історії України та Східної Європи. Вибір теми зумовлений відсутністю комплексного дослідження історії діяльності православної церкви в північно-східних комітатах Угорського королівства у 1654 – 1761 рр. основу якого складають передусім архівні матеріали. Автор прагне показати, якими були передумови перенесення в 1690 р. центру управління православною церквою з комітату Берег на схід в комітат Мараморош. При цьому, уникаючи крайнощів конфесійності, були досліджені причини і етапи цього процесу. Дослідження заповнює прогалину в українській еклезіальній історіографії, яка присвячена конфесійним історіям на зламі XVII – XVIII ст.. На тлі помилкових інтерпретацій, упереджених положень і вузьких авторських розробок існування Марамороської єпархії вимагає глибокого, насамперед концептуального осмислення. Вивчення становлення та розбудови цієї інституції дає змогу зануритися в складні процеси міжконфесійних відносин в комітаті Мараморош пов’язані з юрисдикційними переуступленнями парафій, адміністративною діяльністю православних та греко-католицьких ієрархів тощо. Важливим елементом дослідження є ідентифікація та аналіз концепту «єпископська церква» – єпархія, яку очолює пастир (єпископ) зі всіма відповідними адміністративними атрибуціями та концепту «парафіяльної цивілізації», що діє без єпископату.
Для аналізу теми використано фундаментальні праці з проблематики історії конфесій, церковного канонічного права, архівознавства, археографії, просопографії, зокрема праці Базиловича, Годинки, Мігалі, Лучкая, Буда, Ціпле, Бунеа, Йорги, Барана, Пекара, Великого, Лацка, Проніна, Баана, Вегешьеша, Цораніча, Цірила, Веґшеова, Чуботи та інших. Інтегровано підходи до історичного контексту, існуючих наративів, критики фактів та помилкових тверджень. Ці теоретичні засади дозволили розгорнути комплексний погляд на діяльність православної церкви, показати шляхи співіснування різних деномінацій в одному територіальному просторі та одночасно заглиблюватися в причинно-наслідкові явища появи та ліквідації Марамороської православної єпархії з усіма її структурними елементами. Об’єктом дослідження є діяльність православної церкви на Закарпатті в другій половині XVII – першій половині XVIII ст. Предметом є розбудова та становлення Марамороської православної єпархії в другій половині XVII – першій пол. XVIII ст., етапи перенесення центру управління православної церкви в комітат Мараморош в 1661 – 1690 рр., розвиток чернечого життя в комітаті Мараморош, структурний устрій парафій єпархії, церковно-адміністративна архітектура системи управління, державно-церковні відносини на зламі століть. З метою досягнення поставлених завдань застосовано комплекс загальновизнаних методів історичного дослідження, зокрема історизму, багатофакторності, історико-системний, історико-порівняльний, статистичний та спеціальний, а також метод історико-джерельного аналізу, історико-генетичного, евристичного, метод класифікації, археографічний, просопографічний і порівняльно-типологічний метод. Поєднання згаданих принципів і методів наукового дослідження при аналізі джерел дало можливість досягнути мети й виконання завдань дослідження та забезпечити його достовірність.
Дослідницька праця демонструє імплементацію культури об’єктивних, незаангажованих і неупереджених знань в галузі історії в освітньому та науковому просторі.
В результаті здійсненого дослідження вперше проаналізовано процес становлення основних церковно-адміністративних суб’єктів Марамороської єпархії, їх організаційну та структурну еволюцію, уточнено і доповнено знання про події і факти в діяльності цієї структури. Отримані результати можуть бути використані у подальших наукових дослідженнях регіональної церковної історії, при підготовці історико-краєзнавчих та науково-популярних видань, при розробці навчальних курсів з історії церкви в ДВНЗ, підготовці спеціалізованих семінарів і лекцій у закладах вищої.
Ключові слова: Закарпаття, Мараморош, Трансільванія, церква, православ’я, греко-католицизм, василіанський чин, храм, єпископ, єпархія, монастир, чернецтво, просопографія, парафія, комітат.
