Карпань А. П. Розвиток історичного краєзнавства на Черкащині (20-30-і рр. ХХ століття)

У дисертаційній роботі простежений розвиток історичного краєзнавства на Черкащині впродовж 1920 – 1930-х рр. в історіографії, розкрита краєзнавча діяльність Українського комітету краєзнавства як головного краєзнавчого осередку в Україні, досліджена краєзнавча робота архівних, музейних установ та закладів освіти в регіоні, відображений краєзнавчий доробок відомих дослідників зазначеного періоду. Актуальність дослідження. У сучасних умовах краєзнавство стало ефективним засобом формування історичної свідомості та патріотизму громадян, особливо молодого покоління. Зростання її ролі не лише розширило, а й зумовило активну роботу з поширення знань із локальної історії (краєзнавства). Ця суспільно важлива і кропітка праця не може успішно здійснюватися без об’єднання зусиль фахівців-дослідників краю і широкої громадськості. У цьому сенсі особливе значення мають періодичні краєзнавчі видання: до початку 1990-х рр. на Черкащині, багатій на історію та краєзнавство, не було жодного періодичного видання з вивчення регіону. В умовах активного національно-культурного відродження спостерігається зростання інтересу не лише до історії нашої країни загалом, а й до історії окремих міст і сіл, так званої регіональної історії, або мікроісторії. З огляду на це подальшого вивчення з боку дослідників- краєзнавців потребують, зокрема, особливості становлення та розвитку локальної історії як важливого складника історичної науки. Актуальність теми зумовлена також тим, що в сучасний період історико-краєзнавчі дослідження набули масових форм завдяки участі в краєзнавчих пошуках широких верств населення. Звернення до цієї теми є особливо доречним ще й тому, що відродження краєзнавства в Україні вже склалося як конкретна система професійної та аматорської діяльності, яка розширює межі історичного знання і має значний вплив на свідомість широкого загалу, суспільну свідомість та розвиток вітчизняної історичної науки. Регіональне дослідження починає набувати краєзнавчого значення тоді, коли в ньому виникає потреба в контексті дослідження історії «малої батьківщини», у нашому випадку Черкащини. З іншого боку, факти і знання, отримані в межах краєзнавства, можуть бути надбанням великої науки, якщо вона цього потребує, головним чином, в аспекті розуміння загального і часткового в історичному процесі. Про зростання ролі краєзнавчого руху в розбудові незалежної України свідчить те, що в обласних та районних центрах почали плідно працювати місцеві дослідники. Однак в історії українського історичного краєзнавства є багато недосліджених подій та явищ, які потребують детальнішого вивчення та осмислення. Немає комплексного аналізу й оцінки краєзнавчого процесу на Черкащині в 1920 – 1930-х рр. Усе це також посилює потребу у виконанні комплексного дисертаційного дослідження. Вибір теми актуалізується й необхідністю повернення сучасному поколінню українців історичної пам’яті, яка була поруйнована заборонами, ідеологічними нашаруваннями минулої доби, російсько-українською війною XXI ст., формуванням на цій основі національної самосвідомості. Краєзнавчі дослідження мають бути вагомим чинником джерельної бази української історії, фундаментом регіональних досліджень. Дисертаційне дослідження допоможе заповнити ще одну недостатньо висвітлену сторінку краєзнавчого руху Черкащини та сприятиме відтворенню цілісної картини історичного розвитку України загалом. З огляду на прогалини регіонального розвитку Черкащини об’єктивно висвітлено невідомі, маловідомі та сфальсифіковані сторінки української історії. Попри висвітлення окремих аспектів проблеми, узагальнювального історико-краєзнавчого дослідження досі не існує, що й викликало необхідність його проведення та вибір теми дисертаційного дослідження «Розвиток історичного краєзнавства на Черкащині (20 – 30-і рр. ХХ століття)». Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснена спроба комплексного аналізу процесу розвитку історичного краєзнавства на Черкащині у 20 – 30-х рр. ХХ ст., з’ясовані здобутки і прорахунки краєзнавчих розвідок того часу, втілений намір критичного узагальнення досвіду краєзнавчої діяльності, що може бути використане на сучасному етапі розвитку українського краєзнавства.