В дисертаційній роботі розглянуто ліко-пов’язані проблеми при фармакотерапії пацієнтів із тривожно-депресивними розладами та запропоновані підходи до їх мінімізації шляхом проведення проспективного фармацевтичного консультування.
Актуальність теми дослідження зумовлена зростанням поширеності серед населення тривожно-депресивних розладів. У пацієнтів із тривожно-депресивним розладом вищий ризик хронізації та нижча ефективність стандартної фармакотерапії, тому для досягнення цілей терапії застосовується індивідуально підібрана стратегія. Наявність у пацієнта коморбідних захворювань серцево-судинної чи ендокринної систем тощо вимагає особливо ретельного підбору антидепресантів, оскільки вони можуть викликати взаємодію лікарських засобів і впливати на функціональні системи організму.
В ряді досліджень було показано роль фармацевта в мультидисциплінарній команді при лікуванні пацієнтів із коморбідними станами, тому метою нашого дослідження було оптимізувати фармакотерапію пацієнтів із тривожнодепресивними розладами шляхом розробки та впровадження алгоритму менеджменту ризиків ліко-пов’язаних проблем із застосуванням проспективного фармацевтичного консультування лікарів.
Завдання дослідження:
1. Встановити частоту та характер ліко-пов’язаних проблем у коморбідних пацієнтів з тривожно-депресивними розладами в умовах стаціонарного лікування.
2. Встановити частоту та характер ліко-пов’язаних проблем у пацієнтів, яким відпускались антидепресанти в аптечних закладах.
3. Визначити характер найбільш значимих ліко-пов’язаних проблем при проспективному фармацевтичному консультуванні лікарів, які призначають антидепресанти пацієнтам із тривожно-депресивними розладами.
4. Розробити алгоритм проспективного фармацевтичного консультування лікарів, які призначають антидепресанти пацієнтам із тривожнодепресивними розладами, та оцінити його ефективність.
Предмет дослідження – лікування пацієнтів із тривожно-депресивними розладами.
Об’єкт дослідження: проспективне фармацевтичне консультування при лікуванні пацієнтів із тривожно-депресивними розладами.
З урахуванням виявлених тенденцій нами було організовано власне дослідження, яке проводилося в три етапи. На першому етапі дослідження нами проведено ретроспективний аналіз 55 історій хвороб пацієнтів, які знаходились на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні багатопрофільної лікарні м. Києва і отримували лікарські засоби для лікування основного соматичного захворювання та лікарські засоби для лікування тривожно-депресивного розладу. Було проведено оцінку частоти та характеру ліко-пов’язаних проблем за міжнародною класифікаційною системою PCNE V9.1.
На другому етапі дослідження під час відпуску антидепресантів 50 пацієнтам, які звернулись до аптечного закладу за допомогою розробленого нами чек-листа (уточнювали наявність супутніх захворювань, вживання лікарських засобів, дієтичних добавок та поведінкові чинники ризику), проведено пошук потенційних ліко-пов’язаних проблем. А також на цьому етапі анонімно проанкетовано 103 аптечних працівників для уточнення їх готовності здійснювати фармацевтичне консультування.
На третьому етапі проводили проспективне фармацевтичне консультування лікарів-психіатрів під час призначення антидепресантів 25 пацієнтам амбулаторного закладу. Наявність потенційних ліко-пов’язаних проблем встановлювали із застосуванням спеціально розробленого опитувальника (уточнювали наявність супутніх захворювань, вживання лікарських засобів та дієтичних добавок, шкідливі звички тощо).
Обробку отриманих даних здійснювали із використанням програмного забезпечення з пакету Microsoft Excel. Рівень статистичної значущості приймався за p<0,05.
Результати дослідження. Проведений ретроспективний аналіз виписок пацієнтів із тривожно-депресивними розладами, які лікувались у стаціонарних умовах. Поліфармацію (≥ 5 препаратів на курс лікування) виявлено у 84 % випадків. Кількість ліко-пов’язаних проблем на одного пацієнта склала 3,73 ± 2,58; у 42 % виявлено клінічно значущі взаємодії лікарських засобів. Коморбідність зафіксовано у 76 % пацієнтів, а 29 % отримували препарати при наявності обмежень або протипоказань. Серед осіб похилого віку у 47% спостерігалось призначення бензодіазепінів. Виявлено достовірний кореляційний зв’язок між віком пацієнта, кількістю коморбідних станів та кількістю ліко-пов’язаних проблем, зокрема рівнем поліфармації (r = 0,45–0,48; p < 0,05).
