Дисертаційне дослідження присвячене обґрунтуванню перспектив розвитку жіночого боксу як складової сучасного спорту. Включення боксу в програму Олімпійських ігор 2012 року стало символом подолання гендерних стереотипів. Розвиток цього виду спорту актуалізував потребу у створенні спеціалізованих методик підготовки спортсменок, оскільки система знань базувалася переважно на чоловічому досвіді.
Мета дослідження – визначити теоретичні засади розвитку жіночого боксу за умов міжнародного спортивного руху.
Завдання: проаналізувати історію та проблеми жіночого боксу; систематизувати ключові фактори впливу; розкрити специфіку змагальної діяльності; охарактеризувати систему управління; розробити концептуальну модель розвитку жіночого боксу в Україні.
Об’єкт дослідження – становлення й розвиток жіночого боксу.
Предмет – тренувальна й змагальна діяльність спортсменок, організаційно-управлінські засади, аматорський і професійний рівень.
Методи – аналіз літератури та Інтернет-джерел, історико-логічний і структурно-функціональний підхід, анкетування, педагогічне спостереження, експертні оцінки, аналіз змагальної діяльності, статистичні методи.
Жіночий бокс демонструє стрімке зростання: кількість учасниць чемпіонатів світу за 20 років зросла майже утричі, на Олімпіаді-2024 жіночі вагові категорії збільшено до шести, а з 2028 року планується гендерна рівність (по сім у чоловіків і жінок). Водночас більшість змагань проводиться в Азії, що свідчить про диспропорції у географії. Серед ключових факторів розвитку експерти виділили суспільно-державне ставлення, матеріально-технічну базу, кадрове забезпечення та подолання гендерних стереотипів. Дослідження показало різні пріоритети у поглядах тренерів-жінок і чоловіків, що підкреслює необхідність активнішої ролі жінок в управлінні спортом.
Встановлено два варіанти побудови багаторічної кар’єри: з переходом від аматорського до професійного боксу або орієнтацією виключно на аматорський рівень. У професійному спорті виокремлено три етапи: формування (18–24 р.), оптимальні досягнення (25–32 р.), збереження результатів (35+). Ієрархія управління включає державні структури, МОК і НОК, міжнародні та національні федерації, професійні організації (WBC, WBA, WBO, IBF). Відсутність консолідованої позиції ускладнює стратегічний розвиток.
Концептуальна модель розвитку жіночого боксу в Україні базується на світових тенденціях та національних умовах, визначає стратегічні завдання, принципи (безпека, орієнтація на потреби жінок, автономність, сталий розвиток, індивідуалізація) й напрями реалізації. Жіночий бокс стає повноцінною складовою сучасного спорту, а запропонована модель дозволить оптимізувати підготовку спортсменок, забезпечити ефективний розвиток та підвищити міжнародний авторитет України.
