У дисертації здійснено комплексний науковий аналіз правової природи інформаційних правовідносин у медичній сфері України. Доведено, що ці правовідносини виникають у процесі створення, накопичення, передання, використання та охорони медичних даних, які мають чутливий характер і потребують особливого правового режиму. Схарактеризовано міжгалузеву сутність досліджуваного феномену, що поєднує норми інформаційного, медичного, цивільного та адміністративного права. Обґрунтовано особливості об’єкта правовідносин – медичної інформації, що включає діагнози, методи лікування, результати обстежень, прогнози та інші дані про стан здоров’я людини. Виокремлено коло суб’єктів, до яких належать пацієнти, медичні працівники, заклади охорони здоров’я, органи публічної влади, місцевого самоврядування та громадські об’єднання. Визначено, що юридичний зміст правовідносин охоплює права на доступ, інформовану згоду, конфіденційність, а також обов’язки щодо збереження лікарської таємниці. Розкрито цифрову специфіку реалізації зазначених прав і обов’язків, що зумовлює потребу оновлення нормативного регулювання.
У процесі дослідження систематизовано чинну нормативно-правову базу, що забезпечує юридичне врегулювання інформаційних відносин у сфері охорони здоров’я. Установлено, що ключовими джерелами є Конституція України, закони «Про інформацію», «Про захист персональних даних», «Основи законодавства України про охорону здоров’я» та відповідні кодекси. Проаналізовано міжнародні акти, що визначають стандарти обігу медичної інформації, зокрема Конвенцію про права людини і біомедицину, регламенти ЄС та практику застосування GDPR. Визначено сутність інформованої згоди як основоположного елементу правового обґрунтування обробітку медичних даних. Обґрунтовано роль публічної влади в забезпеченні законності, прозорості та підзвітності обігу персоналізованої медичної інформації. Сформульовано авторське визначення інформаційних правовідносин у медичній сфері як системного правового явища, що функціонує в цифровому середовищі. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства з урахуванням сучасних технологій та потреб захисту прав людини у сфері охорони здоров’я.
Принципи інформаційних правовідносин у медичній сфері визначено як нормативне підґрунтя, що регламентує обіг персоналізованої інформації про здоров’я людини. Їх природа розкривається як результат поєднання юридичних норм, етичних засад і технічних стандартів, які забезпечують збалансовану взаємодію між учасниками медичної інформаційної системи. Виокремлено домінантну роль принципу законності, що вимагає чіткої правової підстави для будь-якої форми оброблення даних. Зазначено, що принцип добровільної згоди пацієнта є ключовим для легітимності таких дій, а принцип пропорційності обмежує надмірність збирання та тривалості зберігання медичної інформації. Положення про точність зобов’язують забезпечувати достовірність і відповідність даних фактичному стану здоров’я. Конфіденційність розглядається як абсолютна гарантія недопущення розголошення без правової підстави. Принцип обмеженого доступу дозволяє залучати до оброблення виключно тих осіб, які надають медичну допомогу.
Зміст кожного принципу конкретизовано через аналіз законодавчих актів, політик кіберзахисту та технічних протоколів у сфері охорони здоров’я. Акцентовано на прозорості взаємодії як інструменту забезпечення публічної підзвітності суб’єктів, які оперують чутливою інформацією. Визначено, що всі принципи взаємодіють у межах цифрової інфраструктури, формуючи стійку правову конструкцію в електронному середовищі. Розглянуто значення технологічної адаптації як принципу, що забезпечує сумісність, безпеку й інноваційний розвиток медичних платформ. Зазначено, що дотримання вказаних засад є умовою довіри пацієнтів до цифрової медицини. Запропоновано нові підходи до закріплення цих принципів у національному праві з урахуванням європейських стандартів. Сформовано концептуальну модель принципів як фундаментальних координат правового режиму медичної інформації.
Ключові слова: адміністративний орган, європейські стандарти, законодавство, інфраструктура, медична послуга, охорона здоров’я, пацієнт, право на приватність, правове регулювання, права та законні інтереси, публічне адміністрування, захист, цифрова медицина, цифрові технології, електронне врядування.
