Об’єкт дослідження – індивідуальна та групова ідентичність як соціокультурні феномени. Мета дисертаційного дослідження полягає у розкритті сутності й особливостей формування індивідуальної та групової ідентичності в різні історичні періоди та визначенні того, як ці процеси змінюються під впливом інформаційно-мережевого простору. Методи та принципи дослідження. етимологічний підхід, метод поняттєво-категоріального аналізу, деконструктивний підхід, принцип філософської герменевтики, феноменологічний метод, міждисциплінарний та комплексний підхід. Також, поряд з вказаним у процесі дослідження використовувалися такі загальнонаукові методи як аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування, порівняння. Теоретичне і практичне значення дисертаційного дослідження. Результати, положення та висновки, що отримані у ході дослідження сутності та особливостей формування індивідуальної та групової ідентичності в різні історичні періоди, поглиблюють наше розуміння процесів самовизначення людини та можуть стати теоретичним підґрунтям як для розробки підходів до зміцнення особистісної ідентичності та соціальної адаптації, так і вироблення відповідних злободенним викликам сьогодення стратегій національної консолідації. Теоретичні узагальнення та висновки зроблені у дисертації можуть бути використані для створення освітніх рекомендацій щодо особливостей використання мережевих ресурсів, розробки стратегій інформаційної безпеки та протидії маніпуляціям в інформаційно-мережевому просторі та інформаційній агресії. Наукова новизна дослідження. У ході її реалізації було обґрунтовано положення та висновки, що вирізняються науковою новизною. Зокрема у роботі: Вперше: експліковано вплив інформаційно-комунікаційних технологій та онлайн взаємодії на процес самовизначення людини та виявлено, що: 1) інформаційно-мережевий простір створив умови для вільного самоствердження людини у самостійно сконструйованому світі, водночас сприяючи посиленню міцних соціальних зв’язків (прикладом яких можуть бути родинні) та виникненню великої кількості нових типів слабких, які найвиразніше проявляються в нестійких онлайн-спільнотах, заснованих на мережевому принципі; 2) поява цифрової ідентичності, що проявляється як присутність чи як сліди присутності індивіда в мережевому світі, сформувала підвалини для репрезентації людини поза фізичними межами, тим самим розклавши людину на тіло і тілесність через яку вона за допомогою образів, соціальних сигналів, виразів та поведінки, вільно й без зовнішнього примусу формує власний образ чи експериментує з соціальними ролями; 3) мережева комунікація, як відносно нова форма соціальної взаємодії, може спричинити трансформацію когнітивних процесів і тим самим помітно ускладнити психосоціальний розвиток особистості, а відтак і формування її особистісної ідентичності як заданого життєвого орієнтиру. розкрито концептуальні підвалини дослідження та особливості розвитку групової ідентичності в інформаційно-мережевому середовищі та продемонстровано, що: підставою для очікування нових типів спільнот в інформаційно-мережевому просторі стали модерністські концепції націєтворення. Їхні прихильники, всебічно і ретельно розкрили відмінності соціокультурної ситуації аграрного та індустріального суспільства та показали, що національна ідентичність, як різновид колективної ідентичності, виникла в індустріальну епоху під впливом Реформації, друкованого капіталізму та стандартизованої освіти. Це дало підстави прогнозувати, що зрушення, причинені розвитком глобалізації та інформатизації зруйнують підвалини національної ідентичності та призведуть до виникнення спільнот або значно більших, або значно менших за національну державу; стрімкий розвиток інформаційно-мережевих технологій змінює особливості міжособистісної взаємодії, не зумовлюючи між тим руйнування підвалини етнічної та національної ідентичності. В нових соціокультурних умовах вони зберігають завдяки здатності інформаційно-комунікаційних технологій підтримувати міцні та формувати велику кількість слабких соціальних зв’язків та свідомому й активному використанню елітами засобів масових комунікацій (радіо, телебачення, відео, Інтернет) для вирішення локальних та національних проблем. Ця інтенція супроводжується активним розвитком субкультурних спільнот, які не становлять загрози існуванню етнічних та національних спільнот.
