Дисертаційна робота, що є завершеною науковою роботою, в якій подано
вирішення актуальної науково-прикладної задачі з удосконалення технологій
забезпечення екологічної безпеки промислових регіонів за рахунок розроблення
теоретичних та методичних положень та прикладних моделей керування
екологічними ризиками виникнення небезпечних подій з негативними наслідками для
довкілля і населення, враховуючи євроінтеграційний вектор розвитку України.
У роботі визначено сутність сталої екологічної безпеки, як однієї із складових
сталого розвитку людства, що представляє собою довготривалу захищеність
господарської діяльності промислових регіонів від будь-яких впливів зовнішніх і
внутрішніх загроз, невідповідностей, а також небезпечних чинників, які збільшують
ймовірність настання небезпечної події. Запропоновано сталу безпеку представити у
вигляді поєднання складових: формування зрозумілих вимог до екологічної безпеки
регіонів; забезпечення відповідного нагляду за їх виконанням; проведення
корегувальних дій для усунення невідповідностей та небезпечних чинників;
керування екологічними ризиками шляхом запровадження запобіжних та захисних
технологій захисту довкілля промислових регіонів.
Запропоновано для реалізації сталої екологічної безпеки в промислових
регіонах скористатись проактивним підходом до побудови системи екологічної
безпеки, що ґрунтується на використанні запобіжних технологій захисту довкілля, що
направлені на зменшення неприйнятних екологічних ризиків від різноманітних
техногенних небезпек і загроз промисловим регіонам. При цьому в основі екологічної
безпеки знаходиться процес керування екологічними ризиками і можливостями у
відповідності до вимог стандарту ISO 14001:2015, що дозволить своєчасно
відреагувати на мінливі умови навколишнього середовища, загрози та небезпеки від
промислових підприємств. Крім того, для підвищення результативності екологічної
безпеки промислових регіонів пропонується використовувати практичні інструменти,
виходячи із вимог допоміжних стандартів серії ISO 14000, а також суміжних
стандартів (зокрема серії стандартів «Керування ризиками» ISO 31000), що дозволяє
не лише виконати вимоги, щодо обмеження впливу промислових підприємств на
навколишнє середовище, а і створити потужну основу для постійного розвитку і
підвищення рівня екологічної безпеки.
Запропоновано доповнити загально визнані принципи керування екологічними
ризиками (інтегрованість, структурованість, адаптованість, інклюзивність,
динамічність, людиноцентричність, постійне поліпшення), які наведені в стандарті
ISO 31000:2018 трьома додатковими принципами, що характерні сталій екологічній
безпеці: цикли PDCA, відповідальність й різноманітність. Це дозволить підвищити
достовірність процесу керування екологічними ризиками завдяки відповідальному
відношенню до збору різноманітних даних про виробниче середовище, в тому числі
через визначення переважної більшості з усіх можливих впливів небезпечних
чинників. Крім того, запропонована нова модель з оцінки екологічних ризиків, яка
побудована на взаємозв’язку між екологічною небезпекою (негативним екологічним
аспектом), основною екологічною небезпечною подією та вторинною, що виникає у
результаті впливу екологічних наслідків від різних вражаючих чинників.
Запропонована чотирифакторна модель для кількісної оцінки екологічного
ризику, яка дозволяє визначити останній як добуток ймовірності настання екологічної
небезпечної події, тривалості, інтенсивності викиду шкідливої речовини та ступеня її
небезпечності.
Удосконалено процес керування екологічними ризиками з одинадцяти кроків,
що відрізняється від відомого наявністю додаткових етапів з визначення впливу
комбінацій різних небезпечних чинників не тільки на ймовірність настання
екологічно небезпечної події, але й на тривалість та інтенсивність дії небезпечного
чинника на довкілля, з урахуванням статистичних даних та сценарного планування
розвитку можливих негативних подій.
