Димарська О. З. Оптимізація тактики ведення жінок репродуктивного віку з ендометріомами яєчників

Дисертаційну роботу присвячено вирішенню актуальної проблеми підвищення ефективності діагностики та лікування ендометріом яєчників у жінок репродуктивного віку шляхом наукового обґрунтування, створення та впровадження удосконаленого алгоритму сучасних діагностичних і лікувальнопрофілактичних заходів, побудованих на всебічному аналізі стану оваріального резерву та його змін до і після оперативного втручання. У дослідженні доведено практичну вагомість персоніфікованого підходу до вибору оптимальної тактики ведення пацієнток з ендометріомами, що передбачає інтегровану інтерпретацію гормональних маркерів та ехографічних характеристик оваріального резерву. Ендометріоз є однією з найбільш актуальних проблем сучасної гінекології, посідаючи провідні позиції у структурі гінекологічної патології та вражаючи до 65,0% жінок репродуктивного віку. Значна його поширеність, високий відсоток непліддя, хронічні тазові болі та виражений вплив на якість життя визначають ендометріоз як важливу медико-соціальну проблему. Ендометріоми становлять до 35,0% доброякісних кіст яєчників і спостерігаються майже у половини пацієнток з ендометріозом, спричиняють зниження оваріального резерву як унаслідок самої патології, так і після хірургічного лікування, зокрема лапароскопічного стрипінгу, який залишається «золотим стандартом», але може призводити до втрати функціональної тканини яєчника. Збереження оваріального резерву є ключовим завданням сучасної гінекології, проте механізми його зниження, оптимальні підходи до хірургії та чіткі критерії вибору тактики лікування залишаються недостатньо визначеними. Нагальною потребою є вдосконалення методів оцінки оваріального резерву та уточнення можливостей 3D трансвагінальної ехографії з доплерометрією, враховуючи показники маркерів гормонального гомеостазу, для комплексного аналізу функціонального стану яєчників та оваріального резерву. При вивченні літератури ми не знайшли робіт про визначення рівня ендогенної інтоксикації у жінок з ендометріомами в залежності від виду енергії, використаної при проведенні оперативного лікування. Наявність ендотоксинової агресії з вогнища пухлини яєчника на тлі оперативного лікування обумовлює виникнення синдрому взаємного обтяження та є потужним чинником ризику розвитку ускладнень. Водночас, відсутність уніфікованих стандартів щадних органозберігаючих оперативних втручань погіршує прогноз репродуктивної функції. У даному контексті розробка та впровадження алгоритму сучасних діагностичних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на максимальне збереження оваріального резерву в жінок з ендометріомами, є науково й практично обґрунтованою та має важливе значення для підвищення ефективності лікування та зниження частоти звернення до допоміжних репродуктивних технологій. Мета дослідження: підвищення ефективності лікування ендометріом яєчників у жінок репродуктивного віку шляхом розробки та впровадження алгоритму сучасних діагностичних і лікувально-профілактичних заходів з урахуванням показників оваріального резерву. Завдання дослідження: 1. Проаналізувати клініко-епідеміологічні та медико-соціальні характеристики перебігу ендометріоїдної хвороби у жінок репродуктивного віку з ендометріомами яєчників шляхом проведення структурованого медикосоціального аудиту. 2. Оцінити морфофункціональні характеристики фолікулярного апарату у пацієнток з ендометріомами яєчників із застосуванням 3D-трансвагінальної ехографії в режимах кольорового та енергетичного доплерів до і після хірургічного лікування. 3. Вивчити стан гормонального гомеостазу у жінок репродуктивного віку до та після хірургічного лікування ендометріом яєчників залежно від використаних методів гемостазу. 4. Дослідити показники оваріального резерву у жінок репродуктивного віку до та після хірургічного лікування ендометріом яєчників залежно від використаних методів гемостазу та технік цистектомії. 5. Визначити рівні продуктів деструкції тканин у плазмі крові після хірургічного лікування ендометріом яєчників з урахуванням типу енергії, застосованої інтраопераційно для досягнення гемостазу. 6. Провести порівняльний аналіз патоморфологічних змін тканин яєчника та капсули ендометріоми у взаємозв’язку з технологічними параметрами оперативного втручання. 7. На підставі отриманих результатів розробити та впровадити алгоритм сучасних діагностичних і лікувально-профілактичних заходів для пацієнток репродуктивного віку з ендометріомами яєчників та оцінити його ефективність в аспекті збереження репродуктивного потенціалу.