Дисертаційну роботу присвячено питанням встановлення нових патогенетичних чинників розвитку плацентарної дисфункції та оптимізації тактики ведення жінок з плацентарною дисфункцією.
Плацентарна дисфункція (ПД) – складний клінічний синдром, обумовлений морфологічними і функціональними змінами, а також порушенням компенсаторно-пристосувальних реакцій, які забезпечують повноцінність плаценти як органа, адекватний фетальний ріст, нормальний розвиток органів і систем плода.
Причини розвитку ПД можна поділити на ендогенні (генетичні, інфекційні, ендокринні фактори, які викликають порушення плацентації, ангіогенеза і васкуляризації, порушення диференцювання ворсин хоріона, що призводить до формування первинної ПД) та екзогенні (екстрагенетільні захворювання, ускладнення вагітності, які призводять до порушення матково- плацентраного та плодово-плацентарного кровообігу, в результаті чого формується вторинна ПД).
Клінічно ПД проявляється у вигляді хронічного або гострого дистресу плода, може призводити до затримки росту плода (ЗРП). Серед вагітних з акушерською та екстрагенітальною патологією частота ПД складає 24-45%, при загрозі переривання вагітності її діагностують у 85-99% жінок, при бактеріальновірусних інфекціях – у 60%, при артеріальній гіпертензія – у 45%, при прееклампсії – у 30%. В 40-60 % випадків перинатальної смертності пов'язано з патологією плацент, частота зв’язаної з ПД перинатальної захворюваності складає від 587 ‰ до 880 ‰. При цьому на долю гіпоксично-ішемічних уражень центральної нервової системи (ЦНС) припадає 50% (за деякими даними до 6090%), дихальні порушення та синдром меконіальної аспірації зустрічаються у 11 %, а проведення реанімаційних заходів – у 15%.
ЗРП також є однією з найважливіших медичних проблем, що сполучена з високою перинатальною захворюваністю та смертністю, інвалідизацією дітей та розвитком у них хронічної патології. У відповідності до МКХ - 10 та Наказу МОЗ України № 1718 від 02.10.20053р., ЗРП - ускладнення вагітності, що розвивається внаслідок плацентарної недостатності та призводить до народження немовля з масово - ростовими параметрами нижче 10 - ї процентілі для даного терміну гестацїї. За даними ВООЗ частота ЗРП коливається від 6,5% в країнах Європи до 31,1% в країнах Центральної Азії. За даними перинатальної статистики, в Україні частота ЗРП у різних регіонах складає від 10 до 22% серед доношених новонароджених та від 18 до 22% серед недоношених. У дітей, що народилися з ЗРП, спостерігаються прояви неврологічного та інтелектуального дефіциту. Вони мають нижчі показники розумово - психічного розвитку, проблеми з навчанням та поведінкою. У цих дітей частіше виявляються затримка розумового розвитку, церебральний параліч, епілепсія, розвиток артеріальної гіпертензії. В 1 - 3% випадків дітей з ЗРП зустрічається синдром раптової дитячої смерті.
Мета дослідження: зниження перинатальних ускладнень у жінок з плацентарною дисфункцією шляхом вивчення особливостей фібринолізу новонароджених і оптимізація тактики ведення жінок з плацентарною дисфункцією.
Матеріали та методи дослідження. Проспективне когортне дослідження було проведено на базі Комунального некомерційного підприємства «Перинатальний центр міста Києва» протягом 2022-2024 років. На базі КНП «Перинатального центру м. Києва» розташовується кафедра акушерства і гінекології № 1 Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, дослідження було проведено в рамках науково-дослідницької роботи кафедри.
Враховуючи сформульовану мету, до дослідження включали вагітних жінок, яким було діагностовано плацентарну дисфункцію та/або затримку росту плода (як основний клінічний прояв плацентарної дисфункції). Не включали до дослідження жінок з багатоплідною вагітністю, антенатально підтвердженими вадами розвитку плода, а також вагітних з декоменсованою екстрагентіальною патологією та онкопатологією в анамнезі (будь-якої локалізації та стадії).
164 роділлі та відповідно 164 новонароджених було включено до дослідження. Досліджувані були розподілені на дві групи: І група – 67 роділь з затримкою росту плода, які під час вагітності вживали ацетилсаліцилову кислоту (АСК) і відповідно 67 новонароджених.
ІІ група – 51 роділля з затримкою росту плода, які під час вагітності не вживали АСК і відповідно – 51 новонароджений.
Контрольну групу (КГ) склали 46 роділь з фізіологічним перебігом вагітності та фізіологічним перебігом пологів і відповідно 46 новонароджених.
Ацетилсаліцилова кислота була призначена перорально у профілактичній дозі 150 мг вагітним 1 раз на добу з 12-го по 16-й тиждень, ураховуючи фактори ризику розвитку прееклампсії згідно з Наказом МОЗ України «Нормальна вагітність» від 09.08.2022 р. №1437.
Всі включені до дослідження жінки підписували «Проінформовану згоду» на участь, де було прописано потенційну користь від проведеного дослідження. Дане дослідження було проведено без додаткових ризиків для пацієнтів.
