Палієнко А. В. Правове регулювання захисту інвестицій у праві Європейського Союзу.

У дисертаційній роботі досліджено сучасну архітектуру інвестиційного права Європейського Союзу крізь призму його постлісабонської трансформації та «конституційної метаморфози», уточнено співвідношення наднаціональних та національних механізмів регулювання у сфері прямих іноземних інвестицій в умовах багаторівневого управління. З’ясовано: специфіку автономії права ЄС як системоутворюючого принципу, що діє як «фільтр подвійної дії» щодо механізмів міжнародного інвестиційного арбітражу; правову природу механізму скринінгу прямих іноземних інвестицій як інструменту поєднання відкритості ринку з вимогами забезпечення безпеки та громадського порядку; змістовну еволюцію матеріальних стандартів захисту від моделі максимізації прав інвестора до моделі «збалансованих очікувань» у новітніх торговельно-інвестиційних угодах; концептуальні засади внутрішнього розподілу фінансової відповідальності між Союзом та державами-членами на основі критеріїв компетенції та юридичної зумовленості поведінки. Продемонстровано дію санкційних механізмів та режиму скринінгу як інтегрованих елементів інвестиційної політики ЄС, а також вплив феномену «змішаної компетенції» на єдність зовнішньоекономічної дії Союзу. Це реалізовано виконанням головних завдань дисертаційної роботи: досліджено еволюцію компетенцій ЄС у сфері інвестицій та наслідки Лісабонської реформи; проаналізовано трансформацію поняття «інвестиція» та стандартів її захисту в практиці Суду ЄС (зокрема у справах Achmea, Komstroy та Висновку 1/17); систематизовано критерії сумісності Інвестиційної судової системи (ICS) з конституційною структурою правопорядку ЄС; охарактеризовано інституційно-правові механізми регулювання, включно з Регламентом (ЄС) 2019/452 та угодами нового покоління (CETA, EVIPA); обґрунтовано концепцію «арбітражного комплаєнсу» в контексті розподілу фінансової відповідальності за Регламентом (ЄС) № 912/2014; виокремлено моделі спільної міжнародно-правової відповідальності ЄС та держав-членів; проаналізовано процес переходу від традиційного ISDS до інституціоналізованого судового механізму як спроби правового оновлення інвестиційного правосуддя.