Показано, що реакція доміно-Кньовенагеля-гетеро-Дільса-Альдера є досить ефективним і відносно простим методом для одержання конденсованих структур похідних тіопірано[2,3-d]тіазолу. Перевагою даної реакції є те, що швидко вдається одержати складні каркаси з відносно простих та доступних реагентів, з мінімальними витратами розчинників, що є сучасними тенденціями у медичній хімії. Отже завдяки реакції доміно-Кньовенагеля-гетеро-Дільса-Альдера нам вдалось поєднати тіопірановий та тіазольний фрагменти у молекулі, що є досить перспективним напрямком. Дана стратегія відкриває широкі можливості оскільки тіопірано[2,3-d]тіазоли можуть володіти протисудомною, протипухлинною, протимікробною та протигрибковою активностями, що робить даний клас сполук важливим для подальших досліджень.
Встановлено, що оптимальними умовами проходження реакції доміно-Кньовенагеля-гетеро-Дільса-Альдера з використанням 4-тіоксо-2-оксо-тіазолідинону 2.1 та похідних 2-алілоксибензальдегіду 2.2a-j є середовище ацетонітрилу та EDDA. Синтез цільового 9-(проп-2-ін-1-ілокси)-2H,6H-хромено[4',3':4,5]тіопірано[2,3-d]тіазол-2-ону 3.8 супроводжується практично однаковим виходом не залежно від того чи в якості реакційного середовища використовували ацетонітрил/EDDA чи оцтову кислоту/натрію ацетат. Завдяки наявності пропаргілового фрагменту в структурі альдегіду реакція проходила через стадію утворення проміжного продукту, який окиснювався утворюючи ароматичну систему.
Синтез N-(4-хлорофеніл)-3-(2-оксо-5a,11b-дигідро-2H,5H-хромено[4',3':4,5] тіопірано[2,3-d]тіазол-3(6H)-іл)пропанаміду 2.14 був здійснений двома методами. Один з методів включав реакцію ціаноетилювання базового каркасу з подальшим рядом хімічних перетворень. Альтернативний метод одержання цільового N-(4-хлорофеніл)-3-(2-оксо-5a,11b-дигідро-2H,5H-хромено[4',3':4,5]тіопірано[2,3-d]ті-азол-3(6H)-іл)пропанаміду 2.14 передбачав введення в реакцію вихідного тіопірано[2,3-d]тіазол-2-ону та безпосередньо 3-хлор-N-(4-хлорофеніл)-пропанаміду 2.12 в середовищі спиртового розчину KOH. Даний метод є більш доцільним, оскільки характеризується меншою кількістю стадій реакції та економією розчинників.
В умовах реакції [4+2]-циклоприєднання між гетеродієновими структурами похідними 5-(2-гідроксибензиліден)-4-тіоксотіазолідин-2-ону 2.15 та дієнофільними реагентами - похідними акрилового альдегіду та ітаконової кислоти вдалось одержати конденсовані похідні 2-(10-нітро-2,6-диоксо-3,11b-дигідро-2H,5H-хромено[4',3':4,5]тіопірано[2,3-d]тіазол-5a(6H)-іл)оцтової кислоти 2.21 та 6-гідрокси-3,5a,6,11b-тетрагідро-2H,5H-хромено[4',3':4,5]тіопірано[2,3-d]тіазол-2-ону 2.17.
В продовження розвитку даної тематики було одержано ряд тіопірано-тіазолів з піразоліновим фрагментоу у положенні 3 тіазолідинового циклу 4.2b,c, 4.6- 4.8, 4.10, 4.23 та їх структурних аналогів 4.14a-c, 4.16, в основі яких знаходиться 5,5,8-триметил-3,5,5a,6,7,8,9,9a-октагідро-2H-ізотіохромено[3,4-d]тіазол-2-он 4.12. Для синтезу 9-(2-(5-(4-хлорофеніл)-3-феніл-4,5-дигідро-1H-піразол-1-іл)-2-оксоетокси)-2H,6H-хромено[4',3':4,5]тіопірано[2,3-d]тіазол-2-ону 4.21 був застосований кардинально інший підхід, що демонструє структурне різноманіття даного класу сполук та можливості їх подальшої функціоналізації
Раніше встановлена спектроскопічними методами (¹H та ¹³C ЯМР) структура похідного 4.23 була підтверджена за допомогою рентгеноструктурного аналізу. Будова підтверджена як rel-(5aSR,11bSR)-2-[2-оксо-(3,5a,6,11b)-тетрагідро-2H,5H-хромено[4’,3’:4,5]тіопірано[2,3-d]тіазолін-3-іл]-N-(3,4,5-триметоксифеніл) ацетамід. Сполука 4.23 побудована з жорсткого т
