Юр’єв А. М. Політична структуризація українського парламенту після виборів 2019 року

Представлену дисертацію присвячено визначенню сутності та чинників політичної структуризації українського парламенту після виборів 2019 року, дослідженню інституціоналізації парламентаризму та комунікативних чинників політичної структуризації українського парламенту після виборів 2019 року, основних трендів подальшого розвитку.Мета дослідження складена на основі комплексного політологічного аналізу дослідити політичну структуризацію українського парламенту після виборів 2019 року. Наукова новизна полягає у вирішенні однієї з актуальних проблем політичної науки, пов’язаної із визначенням політичної структуризації українського парламенту після виборів 2019 року, яка наразі не отримала достатньої розробки у теоретичних дослідженнях. Уперше у вітчизняній політичній науці здійснено комплексний теоретичний аналіз політичної структуризації українського парламенту після 2019 року; представлене авторське бачення комунікативного виміру політичної структуризації парламенту; визначено роль зовнішніх чинників політичної структуризації парламенту в Україні. Удосконалено розуміння парламенту, як топосу публічної взаємодії; визначення сутності політичної структуризації парламенту на основі теоретичних підходів політичної науки; розуміння ролі парламентаризму у процесі політичної структуризації суспільства; визначення внутрішньополітичних факторів інституціоналізації парламентаризму в Україні. Набули подальшого розвитку інтерпретації президентської та парламентської виборчих кампанії 2019 року як чинників політичної структуризації парламенту; визначення ролі інституту Президента України у політичній структуризації парламенту після 2019 року; розуміння топологічного підходу та можливостей його застосування до дослідження процесу політичної структуризації українського парламенту. Передусім, топологічний підхід дозволяє акцентувати увагу на неперервності політичного процесу. Змінюючи позиції у певний проміжок часу, політичні актори не руйнують, а структуризують та реструктуризують політичний простір. Йдеться про політичний розвиток, циклічність політичного процесу, темпоральність політичних рішень. Очевидно, що інституційний простір політичної взаємодії після виборчого циклу 2019 року зазнав суттєвих трансформацій. Фундаментальна проблема, яка знаходиться в основі політичної структуризації – це влада. Політична структуризація є характерною не лише для суспільства в цілому (національного політичного простору), а й окремих його сегментів («полів»). Визначено парламент як окремий топос інституційної та фракційної взаємодії. Практичне значення одержаних результатів визначається їх актуальністю, новизною та висновками – загально теоретичними та практичними. Практичне значення полягає у тому, що одержані результати дослідження можуть бути використані представниками інститутів публічної влади та масмедіа, політичними акторами, політичними партіями та представниками громадянського суспільства у процесі політичної структуризації. Також результати дисертаційного дослідження можуть бути застосовані у публічній політиці щодо вдосконалення процесу політичної структуризації українського парламенту та рад інших рівнів, демократизації політичної структуризації парламенту шляхом впровадження пропорційної виборчої системи, подолання негативних явищ, суттєвого обмеження олігархізації та неформальних чинників, урахування трансформацій комунікативного простору у процесі політичної структуризації українського суспільства та парламенту. Результати дисертаційного дослідження створюють передумови для імплементації отриманих результатів у практичній діяльності в Україні щодо підвищення ефективності політичної структуризації українського парламенту в умовах демократизації та європейської інтеграції.