Дисертація присвячена дослідженню творчої спадщини Доменіко Карло Марії Драгонетті талановитого музиканта, контрабасиста-віртуоза, чиє творче життя та досягнення у сфері виконавства і композиції вплинули на техніку гри на контрабасі, на нове сприйняття цього оркестрового інструменту. Сучасники підкреслювали його віртуозність як виконавця: її позначало прецизійне володіння високими регістрами інструмента, що наближало звучність найнижчих регістрів у струнній групі до скрипкової барви, техніку виконання флажолетів, ліричну наповненість мелодичної лінії, неймовірну швидкість і виразність гам і пасажів, притаманних манері артиста.
Хоча контрабас раніше не прийнято було вважати придатним для сольних виступів, проте Д. Драгонетті довів, що він може фантастично звучати і соло, і в будь-яких ансамблях з іншими інструментами. Він виступив сміливим новатором у трактуванні контрабасу, утвердив стандарти контрабасової настройки, конструкції смичка та прийомів техніки контрабасової гри. Винятковий авторитет Д. Драгонетті в музичних колах та захоплення його майстерністю поширили ці стандарти по всіх музичних центрах континентальної Європи.
Але не лише як виконавець-віртуоз залишився в історії музики Доменіко Драгонетті. З-під його пера вийшла низка оригінальних творів для начебто «не сольного» інструменту контрабасу, а також значна кількість транскрипцій барокової, класичної та деяких зразків романтичної музики. Поруч з вельми інтенсивною виконавською діяльністю Д. Драгонетті не менш захоплено посвячувався композиторській праці і в тому сенсі може трактуватись як типовий представник європейської музичної культури свого часу. Він залишив вельми об’ємну творчу спадщину, охопивши розмаїті жанри і тематичні сфери, завжди чутливо реагуючи на потреби часу і середовища.
Однак, у порівнянні з іншими славетними віртуозами-композиторами на інших інструментах кінця XVIII – ХІХ ст. творча постать Д. Драгонетті залишається все ще не висвітленою і не оціненою належним чином, попри те, що його твори входять у дидактичний репертуар контрабасистів у всьому світі.
Мета дослідження - висвітлення виконавської та композиторської спадщини Доменіко Драгонетті крізь призму віртуозності.
Об’єктом дисертаційного дослідження стала віртуозна виконавська і композиторська творчість останніх десятиріч XVIII – першої половини ХІХ ст.
Предмет дослідження – виконавська і композиторська спадщина Доменіко Драгонетті.
Наукова новизна отриманих результатів. На ґрунті опрацьованих наукових джерел, власних концептуальних висновків та аналізу творів Д, Драгонетті для контрабасу соло та за участі в камерно-інструментальних ансамблях отримані наступні нові результати:
Вперше в українському музикознавстві:
- опрацьований значний корпус іноземної літератури, присвячений Д. Драгонетті;
- визначені модуси віртуозності виконавської діяльності та композиторської спадщини Д. Драгонетті;
- здійснено детальний теоретичний аналіз низки камерно-інструментальних творів композитора.
Подальшого розвитку набули:
- категорія «віртуозності», яка трактується не лише в суто художньому, але й філософсько-етичному сенсі;
- поняття життєтворчості митця, розглянуте у проекції на специфічні умови становлення і розвитку індивідуального «життєвого проєкту» Д. Драгонетті;
Доповнено:
- компендіум життя і творчості Д. Драгонетті та його середовища.
Досліджуючи та аналізуючи виконавську та композиторську діяльність митця, були виконані наступні завдання:
1. Здійснено огляд наукової літератури, присвяченої проблематиці віртуозності в музиці і запропоновано деякі власні висновки щодо історичної еволюції даної категорії.
2. Проектуючи загальні принципи віртуозності на виконавську і композиторську спадщину Д. Драгонетті, відзначається, що вони втілюються видатним італійським маестро з винятковою винахідливістю, поєднуючи водночас інтелектуальний раціоналізм класицистичного зразка з «бетовенською» експресією і драматизмом,
3. Було виокремлено головні аспекти дослідження виконавства і творчості Д. Драгонетті в контексті контрабасового мистецтва.
4. Розглянуто основні етапи життєвого та творчого шляху Д. Драгонетті крізь призму концепції життєтворчості. Зазначено, що він являє собою тип митця, якого можна окреслити як selfmademan.
5. Окреслено риси індивідуального стилю обраних творів Д. Драгонетті у кореляції з художніми стилями його доби та виявленні рис еволюції від класицизму до романтизму.
6. Проаналізовано особливості інструмента та смичка Доменіко Драгонетті, розглянуто також різні школи, що творились у цьому напрямку у доповнення до запропонованої Майстром.
