Ігнатенко М. М. Ідеологічні засади українського жіночого руху. Кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.

Дисертаційне дослідження присвячене комплексному аналізу ідеологічних засад українського жіночого руху кінця ХІХ – першої половини ХХ століття в контексті соціально-економічних трансформацій, процесів модернізації суспільно-політичного життя та національно-визвольної боротьби. Актуальність теми зумовлена потребою переосмислення традиційних національних історичних наративів із залученням гендерної перспективи, а також необхідністю інтеграції жіночого руху та його інтелектуального доробку до загального історико-політичного канону України. У роботі доведено, що український жіночий рух формувався як органічний складник модернізаційних процесів і національного відродження, а поєднання феміністичних та національних ідей стало його визначальною рисою. Показано, що в умовах бездержавності та імперського домінування емансипаційні вимоги жінок набували не лише соціального й правового, а й виразного націєтворчого змісту, що дозволяє подолати поширену дихотомію «фемінізм чи націоналізм» і розглядати їх як взаємопов’язані ідеологічні вектори. Особливу увагу приділено аналізу соціально-економічних чинників активізації жіночого руху, зокрема трансформації ринку праці, урбанізації та змін у структурі жіночої зайнятості. На основі статистичних матеріалів Волинської губернії кінця ХІХ – початку ХХ ст. показано поступову економічну емансипацію жінок та її вплив на формування емансипаційного дискурсу. Висвітлено процеси включення жіночої проблематики до програм українських політичних партій і політичної публіцистики, що засвідчує її легітимацію в межах національно-демократичного проєкту. У дисертації комплексно проаналізовано участь жінок у політичних та інституційних процесах Української революції 1917–1921 рр., а також еволюцію законодавчого оформлення політичної та громадянської рівності жінок. Доведено, що доба революції стала кульмінаційним етапом інституціоналізації емансипаційних здобутків, а принцип гендерної рівності був безпосередньо пов’язаний із національно-державницькими прагненнями. Значне місце в роботі посідає реконструкція ідеологічних позицій провідних діячок українського жіночого руху – Наталії Кобринської, Олени Пчілки та Мілени Рудницької. Показано еволюцію українського феміністичного дискурсу від ранніх форм артикуляції «жіночого питання» до розгорнутої національно-ліберальної моделі фемінізму міжвоєнної доби, в якій вимоги гендерної рівності поєднувалися з ідеями національного визволення та державотворення. Наукова новизна дослідження полягає у цілісному аналізі ідеологічних засад українського жіночого руху як системи поглядів, реконструкції механізмів взаємодії фемінізму й націоналізму, а також у введенні до наукового обігу нових статистичних і джерельних матеріалів. Отримані результати розширюють уявлення про роль жінок у модернізаційних і націєтворчих процесах та сприяють подальшому розвитку гендерної історії України.