Актуальність та обґрунтування теми. Дисертаційна робота присвячена вивченню патології скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС), яка поширена понад у 80 % дорослого населення, постійно зростаючи щорічно. Діагностика даної патології складна, що обумовлено її тривалим безсимптомним перебігом та відсутністю органічних змін на початкових стадіях захворювання як клінічних, так і рентгенологічних даних.
Феномен болю, який супроводжує прояв дисфункції є найбільш складним симптомом при діагностиці та лікуванні дисфункцій СНЩС, оскільки є суто суб’єктивною її характеристикою. Пацієнти з дисфункцією СНЩС, яка ускладнена больовим міофасціальним синдромом складають насьогодні найтяжчу для лікування групу стоматологічних хворих. До 98% всіх пацієнтів з даною патологією мають ускладнення у вигляді постійного або періодично рецидивуючого больового синдрому. Особливість больового феномену при даній патології полягає в тому, що він не має чітких меж, а цей факт доволі заскладний для диф. діагностики патологій.
Відомі насьогодні численні та різноманітні методи діагностики та лікування СНЩС узагальнені та базуються, переважно, на корекції та стабілізації оклюзійно-артикуляційної складової. Ряд досліджень краніоцервіко-мандибулярної ділянки пацієнтів, нажаль, не враховує її нейрональну складову, порушень нейро-м’язового-балансу та суб’єктивне індивідуальне сприйняття феномену болю пацієнту. За даними V.Santiago навіть за умов реконструкції оклюзії та лікування, яке привело до усунення больової симптоматики больової дисфункції СНЩС та жувальних м’язів через 3-5 років до 65% пацієнтів зазначають відновлення саме феномену болю, а вже за 7 років дана поширеність сягає до 85, що свідчить про пріоритет нейрального фактору над міогенних у формуванні больових дисфункційний СНЩС. І лише до 14% пацієнтів на мають рецидивів, що характеризує результат від гнатологічного лікування як позитивний та свідчить про високі адаптивні можливості організмів пацієнтів.
Також досить часто основними методами лікування дисфункцій СНЩС є симптоматичні заходи, які тимчасово спрощують сприйняття патології хворим, проте зазвичай не враховують складні патогенетичні механізми хвороби. На наш погляд, діагностика та стратегія лікування порушень дисфункцій СНЩС, ускладнених больовим синдромом, за своєю суттю повинні ґрунтуватись на сучасній методології та об’єктивних апаратурних технологіях.
Дослідження вчених світу останніх років довели, що у 76 % пацієнтів після 35 років міофасціальна больова симптоматика виникає незалежно від відсутності чи відновленні дефектів зубного ряду. Тому пріоритетом сьогодення при лікуванні пацієнтів з дисфункцією СНЩС є застосування теорії об’єднаних патогенезів з домінуванням однієї, або декількох її ланок.
При обстеження пацієнтів за останні роки (2022-2024) ми спостерігали різку тенденцію зростання рецидивів больових проявів у пацієнтів з дисфункцією СНЩС. Етіологічними ланками в даному випадку стали саме психо-фізіологічна та психо-соматична складові, які винятково вразили нейром’язову складову. Все це потребувало більш глибинних досліджень та пошуків нових алгоритмів діагностики та лікування даної патології.
Суб’єктивний симптом болю лікар може означити лише за індексною візуально-аналоговою шкалою. Оскільки біль–власне відчуття та сприйняття кожного пацієнта окремо. Досліджень, підтверджуючих, чи скасовуючих глибину відчуття болі пацієнтом, окрім тестових, не існує.
Отже, проблема діагностики і лікування захворювань, до яких залучена периферійна нервова система та їх ускладнень хронічним больовим синдромом є, безсумнівно, високо актуальною, а кількість таких пацієнтів демонструє тенденцію до зростання. І такі захворювання, із супроводом больовим синдромом, слід вважати не лише медичною, а й загальносоціальною проблемою. Тому всі відомі нам сучасні алгоритми лікування дисфункцій скронево-нижньощелепних суглобів зазвичай мають за підставу парадигму симптоматичності.
Сьогодні є необхідність у дослідженні, диференціації та поєднанні патогенезів дисфункції СНЩС, особливо тих, які ускладнені больовим міофасціальним больовим синдромом, для забезпечення розробки нових ефективних алгоритмів діагностики та лікування. Прогресивний розвиток цифрових технологій сприяє підвищенню ефективності застосування даних заходів.
Необхідність напрямку даного наукового дослідження була надиктована агресивною прогресією звернень пацієнтів із захворюванням СНЩС, які ускладнені больовим міофасціальним синдромом, підвищенням рівню тривожності серед населення. Також до дослідження спонукала невисока ефективність традиційних алгоритмів лікування даного контингенту пацієнтів та нагальна необхідність пошуку та впровадження нових більш ефективних лікувально-діагностичних алгоритмів.
