Дисертація є завершеною науково-дослідною роботою, в якій
сформульовано та вирішено наукове завдання публічного управління, що
полягає в обґрунтуванні теоретичних основ запровадження компаративного
підходу до формування професійної лояльності ДС та ПОМС України,
заснованого на фактичних даних.
Об’єкт дослідження – лояльність персоналу.
Предмет дослідження – порівняльні характеристики процесів та умов
формування професійної лояльності ДС та ПОМС України.
У першому розділі роботи «Теоретичні засади формування професійної
лояльності державних службовців та посадових осіб місцевого
самоврядування» досліджено загальні характеристики лояльності персоналу
та проблема її об’єктності; структуру (внутрішня побудова та зв’язки в
структурі особистості) лояльності персоналу; виховання лояльної поведінки
та рівні сформованості лояльності персоналу.
Зроблено висновок, що лояльність персоналу є багатогранним і
контекстно-залежним поняттям, яке не має універсального визначення, що
значно ускладнює її теоретичне вивчення та практичне формування. Вона
проявляється через емоційну прихильність (афективна лояльність),
поведінкові аспекти (нормативна лояльність), когнітивну оцінку цінностей
організації та розрахункову вигоду (утримуюча лояльність). У узагальненому
вигляді лояльність має прояв у відданості компанії, задоволеності роботою,
бажанні залишатися в організації та готовності рекомендувати її іншим.
Найсуттєвішими чинниками (факторами, драйверами) її формування є
справедлива компенсація, комфортні умови праці, можливості професійного
розвитку, двостороння лояльність організації до працівників та корпоративна
культура, заснована на довірі й повазі.
Об’єктом лояльності може бути сама робота (професія), організація,
колеги, керівництво, клієнти або кілька об’єктів одночасно (комбінована
лояльність). Емпіричні дослідження зарубіжних авторів, використані в
розділі1, доводять динамічність цього феномену: об’єкт і сила лояльності
змінюються під впливом змін керівництва, культури, умов праці чи зовнішніх
обставин. Особливо виділено бренд-лояльність, яка формується через
прозорість, довіру до інституту влади та позитивну репутацію організації як
роботодавця.
Підкреслено, що формування стійкої лояльної поведінки доцільно
здійснювати у два етапи: спочатку – формування позитивного ставлення та
довіри, потім – закріплення лояльної поведінки. Ключовими об’єктивними
чинниками є двобічність лояльності, виконання обіцянок керівництвом,
створення високої «вартості переходу», гуманізація управління,
підтримуючий стиль лідерства, прозорість рішень, розвиток персоналу,
корпоративна соціальна відповідальність та постійний моніторинг настроїв
працівників. Серед суб’єктивних передумов лояльності найвагомішими є віра
в цінності організації, емоційна прив’язаність, відчуття власної значущості,
солідарність, відповідальність, готовність до самопожертви та внутрішнє
переконання в правильності залишатися в організації навіть за тимчасових
труднощів
