У дисертаційній роботі обґрунтовано теоретичні засади та розроблено науково-методичні підходи до формування і реалізації державного механізму сталого розвитку аграрного сектору України в умовах євроінтеграції та післявоєнного відновлення територій. Удосконалено методичний підхід до оцінювання сталого розвитку аграрного сектору на основі індикаторів досягнення Цілей сталого розвитку та визначено стратегічні напрями вдосконалення державної аграрної політики в умовах інтеграції України до європейського економічного простору.
У першому розділі визначено необхідність подальшого виконання Цілей сталого розвитку для забезпечення продовольчої стійкості, економічного зростання та розвитку сільських територій на державному і регіональному рівнях. Узагальнено підходи до державного управління процесами відновлення агропромислового комплексу України в межах реалізації Цілей сталого розвитку 2 «Подолання голоду», 8 «Гідна праця та економічне зростання», 11 «Сталий розвиток міст і громад», 12 «Відповідальне споживання та виробництво», 15 «Захист екосистем суші» та 17 «Партнерство заради сталого розвитку». Визначено напрями державної аграрної політики у процесі відновлення та євроінтеграції, зокрема гармонізацію аграрної політики України зі Спільною аграрною політикою Європейського Союзу, розвиток інструментів державної підтримки аграрного виробництва, стимулювання інноваційної діяльності, модернізацію виробничої інфраструктури та розширення переробки сільськогосподарської продукції. Систематизовано нормативно-правові акти трансформації державної аграрної політики України та обґрунтовано напрями відновлення сільського господарства у межах секторальної євроінтеграції.
У другому розділі проаналізовано потенціал аграрного сектору України за показниками сталого розвитку. Доведено, що Україна є одним із найбільших світових виробників та експортерів сільськогосподарської продукції, основу якої становить рослинництво, зокрема виробництво зернових культур та олійних культур. Удосконалено методичний підхід до оцінювання сталого розвитку аграрного сектору шляхом побудови матриці потенціалу за індикаторами досягнення Цілей сталого розвитку. За результатами оцінювання потенціалу аграрного сектору у 2022–2024 рр. визначено стратегічні пріоритети його розвитку, серед яких економічна трансформація агропромислового комплексу, розвиток аграрної інфраструктури відповідно до європейських стандартів, підтримка фермерських господарств та підвищення ефективності аграрного виробництва. Узагальнено наслідки воєнних дій для аграрного сектору та визначено ключові бар’єри його функціонування в умовах повномасштабної війни. Досліджено регіональні тенденції розвитку аграрного сектору та удосконалено підхід до оцінювання його сталості на основі методу пропорційного рейтингування.
У третьому розділі на основі аналізу трансформації Спільної аграрної політики ЄС, її фінансового забезпечення та структури аграрного виробництва систематизовано інструменти державного регулювання сталого розвитку аграрного сектору та механізми підтримки аграрного комплексу України в умовах війни. Узагальнено форми державної та міжнародної фінансової підтримки аграрного сектору, що реалізуються за участі міжнародних фінансових інституцій та донорських організацій. Визначено фактори ризику стійкості агропромислового комплексу (правові, політичні, природні, екологічні, економічні, соціальні, виробничі та технологічні) та запропоновано стратегічні напрями вдосконалення державного механізму розвитку аграрного сектору, спрямовані на адаптацію стандартів виробництва до вимог ЄС, розвиток аграрної інфраструктури, цифровізацію аграрного виробництва та підвищення конкурентоспроможності агропромислового комплексу України.
Результати дослідження можуть бути використані органами державної влади та місцевого самоврядування при формуванні і реалізації державної аграрної політики та стратегій сталого розвитку аграрного сектору України, а також для забезпечення продовольчої безпеки держави та підтримки післявоєнного економічного відновлення..
