Дисертацію присвячено удосконаленню теоретичних засад забезпечення оптимальних параметрів стабільності у формуванні і функціонуванні ринку зерна та науковому обґрунтуванню організаційно-методичних підходів до її оцінки в умовах нових викликів.
У дисертації досліджено та удосконалено теоретичний підхід до уточнення категорії «ринок зерна» як складної системи економічних відносин, які виникають між суб’єктами господарювання у процесах виробництва, реалізації та споживання зерна в умовах воєнного стану. Застосування такого підходу дозволить розглядати формування ринку зерна як динамічну систему, що постійно розвивається та охоплює взаємопов’язані елементи: від виробництва, продажу, переробки та споживання в умовах нових викликів, а саме часткової втрати територій, які відтепер не задіяні у процесі виробництва. Такий методичний підхід побудований на двох важливих ринкових підходах, а саме на дослідженнях формування ринку з числа його учасників та з системи регуляторних інструментів держави, що за мету ставить вплив на функціонування ринку за складовими інструментами впливу на попит і пропозицію. Такий підхід важливий, оскільки дозволяє глибше зрозуміти сутність та механізми функціонування ринку зерна як цілісної системи. Він сприяє ідентифікації ключових елементів і взаємозв’язків між ними, що є основою для ефективного управління розвитком ринку, та створює можливості для більш точного прогнозування його динаміки, вдосконалення механізмів регулювання та підвищення стійкості в умовах нових викликів.
Доведено, що формування ринку зерна в Україні потребує комплексного підходу, що враховує як внутрішні фактори (рівень виробництва, інфраструктура, державне регулювання), так і зовнішні (глобальні ринкові тренди, міжнародні ціни, експортні можливості). Особливу роль у його стабільності відіграє інституціональне регулювання, зокрема державна політика, яка має забезпечувати баланс між попитом і пропозицією на ринку зерна, сприяти розвитку інфраструктури, підтримувати фермерів та стимулювати експорт в умовах нових викликів.
Удосконалено інституціональні засади регулювання ринку зерна, через аналіз поточного стану державного управління, модель якого побудована на тому, що державі відводиться роль головного регулятора цін, а також структурних пропорцій з метою уникнення порушень рівноваги на ринку зерна в умовах нових викликів.
Науково обґрунтовано, що методологічний підхід до вивчення ринку зерна включає використання різних економічних та статистичних моделей для оцінки його функціонування. Одним з основних напрямів є прогнозування тенденцій формування і функціонування ринку зерна, що дозволяє передбачати коливання цін, обсяги виробництва та експортні можливості, які створюють умови для розвитку ринку, а також факторів, що пов’язані з інфраструктурними та логістичними умовами.
Розроблено методологічні засади реалізації державної політики в аграрному секторі, що базуються на аналізі міжнародного досвіду. Запропоновано використовувати інструменти, такі як підтримка доходів виробників, система агрокредитування та державна підтримка експорту сільськогосподарської продукції для підвищення стійкості в умовах нових викликів.
У роботі визначено шляхи протидії сучасним викликам розвитку ринку зерна України в умовах воєнного стану через ідентифікацію проблеми логістичного характеру; прозорості ціноутворення. Зокрема, визначено, що окрім співвідношення попиту і пропозиції продукції на її ціну також впливають інші чинники, серед яких державна цінова регуляторна політика та очікування щодо урожайності.
Відображено, що серед основних проблем ринку зерна можна виділити недостатній рівень розвитку інфраструктури, зокрема, обмежені можливості для транспортування та зберігання зерна, що знижує ефективність експорту в умовах нових викликів.
Проведено оцінку сучасного стану регулювання виробництва зернових в Україні, яка показала значний потенціал та важливу роль зернової галузі для національної економіки та існуючі проблеми у сфері регулювання, які потребують системного підходу та покращення, саме системи регулювання виробництва зернових в Україні, яка є комплексною і включає в себе державні субсидії, програми підтримки сільськогосподарських виробників, а також нормативно-правові механізми.
Нові виклики воєнного стану, які постали перед ринком зерна це просідання ринку робочої сили, що забезпечують, у тому числі виробничі процеси в сільському господарстві; масштабне руйнування зернової інфраструктури, портів, елеваторів, складів; призупинення морського перевезення з акцентом на залізничний транспорт та внутрішнє зберігання зерна.
