Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню особливостей включення/інтеграції ромської етнічної меншини в громадсько-політичне життя українського суспільства. В роботі використано case study Закарпатської області як регіону з поліетнічним складом населення, де ромська громада фактично є другою (після угорців – М.Г.) за чисельністю етнічною меншиною.
Аргументовано, що в рамках дослідження «ромського питання» на Закарпатті та Україні загалом, на відміну від терміну інтеграція (англ. integration), найбільш доцільним для наукового оперування є термін «включення» (англ. inclusion). Відтак включення ромської етнічної меншини у громадсько-політичне життя українського суспільства ми розглядаємо в контексті західного концепту «Roma Inclusion», що на сьогодні широко представлений в нормативно-правових документах і грантовій проєктній діяльності ромських і проромських неурядових організацій країн ЄС. Ромські етнічні громади як найбільш маргіналізовані та дискриміновані в суспільстві потребують саме інклюзивного («включеного») підходу.
У нашій роботі представлена концептуальна модель аналізу особливостей включення ромської етнічної меншини в громадсько-політичне життя українського суспільства на прикладі Закарпатської області, де ми включаємо три базові дослідницькі блоки: 1) проблеми етноідентифікації, дискримінації/ксенофобії/ромофобії та самоорганізації ромів у контексті актуальних викликів російсько-української війни; 2) широкий спектр діяльності ромських національно-культурних товариств (освітньо-виховна та культурно-мистецька сфери, масмедіа та правозахисна робота); 3) стратегічний і тактичний рівні етнополітики щодо ромів України, проблеми політичної участі та представництва етнічних ромів у владі на рівні територіальних громад Закарпатської області. Принагідно зауважимо, що наша концептуальна модель не враховує соціально-економічних параметрів життєдіяльності ромських етнічних громад Закарпаття. На наш погляд, соціально-стратифікаційні аспекти ромського населення краю потребують окремого вивчення у дискурсі соціології економіки та праці.
До наукового обігу запроваджено статистичні та документальні матеріали, які дозволяють спростувати стереотипне сприйняття ромів лише як виключно маргіналізованих етнічних громад, що компактно проживають у межах так званих таборів. Із іншого боку, вивчення етнополітичного досвіду сусідніх країн, зокрема Словаччини, Угорщини та Румунії, дає підстави стверджувати, що без упровадження дієвих владних інституцій (на зразок Урядового уповноваженого з питань ромських громад у Словацькій Республіці – М.Г.) та налагодження механізмів узгодженої комунікації влади та ромських етнополітичних лідерів повноцінний процес включення ромської етнічної меншини в Україні буде й надалі дискурсно декларативним і діяльнісно симульованим.
Ключові слова: ромська етнічна меншина, роми, національна меншина, включення, інтеграція, етнополітика, місцеві вибори, політична участь, неурядова організація, національно-культурне товариство, громадянське суспільство, регіональні особливості, російсько-українська війна, Україна, Закарпаття.
