У дисертації представлено нoвe вирішeння нaукoвoї прoблeми щодо економічного механізму державно-приватного партнерства підприємств енергетичного комплексу ЄС та України в умовах підготовки до вступу України до Європейського Союзу.
Розглянуто теоретичні засади державно-приватного партнерства підприємств енергетичного комплексу ЄС та України: уточнено понятійний апарату, розкрито науково-методичні підходи до формулювання поняття «державно-приватне партнерство», що вирізняються комплексним підходом і змістовною збалансованістю, а виокремлення семи підходів дозволяє сформувати багатовимірну аналітичну рамку для реформування енергосектору України в контексті вимог ЄС; систематизовано концептуальні положення державно-приватного партнерства, що дозволяє простежити еволюцію партнерства від суто протекціоністських інструментів меркантилізму до сучасних неоінституційних моделей розподілу прав власності; узагальнено типи та моделі державно–приватного партнерства та їх особливості.
Результати порівняльного аналізу розвитку державно–приватного партнерства енергетичного комплексу ЄС та України показали, що ключовими тенденціями розвитку комплексу енергетики ЄС є зміна енергетичного балансу – зниження споживання викопного палива (вугілля – на 26,9%, газу – на 18,5% за 2019–2023 рр.) при одночасній декарбонізації – частка відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) в ЄС зросла з 34% у 2019 р. до 47% у 2024 р., тоді як частка викопного палива впала до історичного мінімуму у 29%. Для досягнення кліматичних цілей ЄС потребує додаткових 78 млрд євро інвестицій на рік; аналіз стану енергосистеми України виявив значні втрати внаслідок війни: пошкоджено понад 60% енергетичної інфраструктури, а 35% генеруючих потужностей (близько 14 ГВт) опинилися на окупованих територіях (збитки енергосистеми сягнули 20,5 млрд дол. США. Пріоритетом стало відновлення через децентралізацію та інтеграцію з мережею ENTSO-E).
Співпраця між Україною та ЄС в енергетичній сфері заснована на всеосяжному партнерстві відповідно до принципів спільності інтересів, взаємності, прозорості та передбачуваності та спрямована на підвищення енергетичної безпеки, конкурентоспроможності й стабільності, що необхідно для сприяння економічному зростанню та досягнення прогресу на шляху інтеграції в європейський ринок. ДПП є безальтернативним інструментом для вирішення трьох завдань одночасно: енергетичної безпеки, доступності енергії та екологічної стійкості. Для ЄС це шлях до декарбонізації, для України – спосіб залучення приватного капіталу в умовах зруйнованої війною інфраструктури.
У дисертації розроблено методичні положення, напрями і заходи щодо формування механізму державно–приватного партнерства підприємств енергетичного комплексу ЄС та України в умовах підготовки вступу України до Європейського Союзу: структурну модель економічного механізму ППП (приватно-публічного партнерства) підприємств енергетичного комплексу України, в якій цифрове середовище є інтегральною складовою механізму, що забезпечує прозорість розподілу винагороди, а блок «зворотного зв’язку в реальному часі» дозволяє механізму гнучко реагувати на пошкодження мереж та критичні зміни попиту;
Ключові слова: державно-приватне партнерство (ДПП), енергетичний сектор, державний (публічний) партнер, приватний партнер, довгостроковий контракт, економічний механізм, конкуренція, торгівля. екологічні проблеми, декарбонізація економіки, Європейський Союз, євроінтеграція, Вступ України до ЄС, інвестиції.
