Дисертацію присвячено уточненню теоретико-методичних аспектів та формуванню практичних напрямів підвищення рівня конкурентоспроможності сільських територій.
Категоріальний апарат конкурентоспроможного розвитку сільських територій потребує системного уточнення, оскільки під впливом глобалізації, євроінтеграції, децентралізації та воєнних ризиків зміст ключових понять ускладнюється і розширюється. Конкурентоспроможний розвиток сільських територій обґрунтовано як багатовимірну синергетичну категорію, що поєднує економічні, соціальні, інституційні, екологічні та просторові складові, а тому вимагає міждисциплінарного підходу та узгодженої ієрархії дефініцій.
Бібліометрична систематизація засвідчує, що дослідження конкурентоспроможного розвитку сільських територій сформувалися як масштабне й динамічне наукове поле, в якому поєднуються теоретичні та прикладні підходи.
Доведено ключову роль інституційної спроможності громад як мультиплікатора ефекту від усіх фінансово-економічних заходів. Посилення управлінських можливостей, цифровізація процесів і перехід до управління, заснованого на даних, істотно підвищують віддачу від наявних ресурсів і забезпечують системний характер розвитку територій.
Встановлено, що інтелектуальна цифрова платформа підвищення конкурентоспроможності сільських територій (Smart Community Platform), виступає ключовим інтегруючим елементом механізму, оскільки забезпечує акумуляцію різноманітних даних, їх інтелектуальну обробку, прогнозування динаміки показників і моделювання альтернативних сценаріїв розвитку.
Сформовано механізм підвищення рівня розвитку конкуренто¬спроможності сільських територій, який створює методологічну основу для переходу до системи безперервного моніторингу та оцінювання результатів розвитку, що підвищує прозорість управління і дозволяє своєчасно коригувати стратегії. У підсумку це забезпечує стійке зростання конкурентоспроможності територіальних громад Закарпатської та Чернівецької областей з урахуванням їх регіональної специфіки та довгострокових стратегічних пріоритетів.
Запропоновані стратегії розвитку для Закарпатської та Чернівецької областей є внутрішньо узгодженими та формально «правильними» з позицій інтегральної моделі конкурентоспроможності (K). Диверсифікація економіки, розвиток локальних брендів, інвестиції в людський капітал, інфраструктуру, екологічну стійкість і транскордонну співпрацю системно підвищують ключові компоненти розвитку або знижують ризики, а отже, забезпечують позитивний приріст (K>0).
