Дисертація присвячена комплексному вивченню впливу порушень гормонального гомеостазу та екстрагенітальних захворювань на перебіг вагітності, настання якої забезпечено методами допоміжних репродуктивних технологій, а також розробці підходів до стратифікації онкологічних і соматичних ризиків у жінок перед включенням у протокол ЕКЗ.
У роботі сформовано цілісне теоретичне обґрунтування та запропоновано інноваційне рішення проблеми підвищення ефективності ДРТ.
У роботі представлено результати ретроспективного аналізу 162 амбулаторних карт жінок, розділених на основну групу (101 пацієнтка з безпліддям у протоколах ДРТ) та групу контролю (61 практично здорова жінка).
Окрему увагу приділено аналізу гормонального профілю (АМГ, ФСГ, ЛГ, естрадіол, прогестерон, пролактин, ТТГ) та його впливу на результати ДРТ. Виявлено, що нормальні рівні АМГ асоціюються з вищою частотою настання вагітності, тоді як підвищені значення ФСГ, ЛГ та пролактину, а також знижені рівні естрадіолу і прогестерону є несприятливими прогностичними чинниками. Найбільш виражений негативний вплив на прогресування вагітності встановлено при дефіциті прогестерону, гіперпролактинемії та порушеннях тиреоїдного гомеостазу. Оптимальні значення ТТГ (0,5–2,5 мМО/л) забезпечували максимальну частоту як настання, так і прогресування вагітності як у програмах ДРТ, так і при спонтанному зачатті.
Проаналізовано кореляцію між рівнями вітаміну D, феритину, селену, цинку, магнію, вітамінів В12 та В9 у сироватці крові та клінічними результатами. Вітамін D визначено як критичний прогностичний фактор пролонгації вагітності, оскільки забезпечує понад 92% успішного прогресування вагітності, тоді як при дефіциті ризик ранніх репродуктивних втрат зростає у 2–3 рази. Виявлено, що для успішної імплантації цільовий рівень феритину має бути не нижче 45–60 нг/мл. Есенціальні мікроелементи (селен і цинк) виявилися ключовими «пусковими механізмами» для кріопротоколів (група ІА). Досягнення норми цинку забезпечувало 100% ймовірність прогресування вагітності після кріопереносу. Дефіцит селену знижував шанси на успіх з 81% до критичних 23%. Нормалізація рівня магнію є гарантом життєздатності ембріона в природному циклі (100% успіху).
У роботі представлено результати комплексного обстеження 77 жінок із безпліддям та вузловими утвореннями щитоподібної залози категорій TIRADS 3 та TIRADS 4. Основною метою дослідження було визначення прогностичної цінності ультразвукової оцінки та необхідності морфологічної верифікації вузлів за допомогою тонкоголкової аспіраційної пункційної біопсії перед початком гормональної стимуляції в протоколах ЕКЗ. На основі морфологічних даних розроблено трирівневу модель допуску до ДРТ.
У роботі проаналізовано результати обстеження 88 пацієнток із вогнищевою патологією молочних залоз. На основі отриманих даних розроблено диференційований підхід залежно від категорії BI-RADS: ризик малігнізації <2% (допускається вступ у програму ДРТ після консультації мамолога з подальшим контролем через 3–6 місяців), ризик 2–50% (обов'язкова ТАБ або core-біопсія, допуск до ДРТ можливий лише після отримання доброякісного гістологічного заключення, при виявленні проліферації з атипією рекомендується відстрочення на 1–3 місяці для хірургічного лікування), ризик>50% (термінова трепан-біопсія, при підтвердженні РМЗ — абсолютне протипоказання до стандартних протоколів ДРТ). Впровадження розробленої моделі дозволяє забезпечити доступ до ДРТ для 89,8% пацієнток із виявленими утвореннями після підтвердження їх доброякісності, одночасно гарантуючи онкологічну безпеку для 10,2% жінок, у яких виявлено злоякісні процеси.
В одному з розділів наведено результати комплексної оцінки стану вагінального мікробіоценозу та мікроскопічних маркерів запалення у жінок із безпліддям, які проходили лікування із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій, з урахуванням різних патогенетичних варіантів ендокринних, вітамінно-мінеральних порушень та наявності доброякісних утворень щитоподібної і молочної залоз.
Отримані результати обґрунтовують доцільність обов’язкової комплексної оцінки гормонального профілю (АМГ, ФСГ, ЛГ, естрадіол, прогестерон, пролактин, ТТГ) у жінок із безпліддям та екстрагенітальною патологією на етапі підготовки до програм допоміжних репродуктивних технологій з метою прогнозування ефективності лікування та індивідуалізації тактики ведення пацієнток.
Отримані результати можуть бути впроваджені у клінічну практику закладів репродуктивної медицини з метою підвищення ефективності програм ДРТ, зниження частоти невдалих циклів та ранніх репродуктивних втрат шляхом персоналізованого підходу до підготовки та ведення пацієнток.
