Дисертаційне дослідження присвячене комплексному дослідженню адміністративно-правового регулювання габаритно-вагового контролю (ГВК) в Україні як спеціалізованого інституту публічного адміністрування, що забезпечує дотримання нормативних вагових та габаритних параметрів транспортних засобів з метою гарантування безпеки дорожнього руху та збереження автомобільної інфраструктури. Робота ґрунтується на поєднанні теоретико-методологічних підходів, аналізу національного і міжнародного законодавства, доктринальних положень та практики правозастосування, що дозволило сформувати системне уявлення про предмет дослідження та запропонувати авторське бачення напрямів його вдосконалення.
Значна увага приділена розумінню ГВК як об’єкта адміністративних правовідносин, де він розглядається крізь призму взаємодії суб’єктів владних повноважень та учасників господарської діяльності. У науковому аспекті досліджено адміністративно-правову природу ГВК, що поєднує регулятивні, охоронні та контрольні функції публічної влади, а також його місце у системі правового регулювання дорожнього руху. Окремо розглянуто співвідношення норм, які регламентують ГВК, з положеннями транспортного, господарського та екологічного права, що дає можливість виявити міжгалузевий характер даного інституту. Проаналізовано правовий статус органів, уповноважених на реалізацію ГВК, та їх компетенцію у нормотворчій, організаційній і контрольній діяльності. Описано особливості взаємодії центральних і місцевих органів влади у сфері розробки та впровадження нормативних актів, включно з викликами, що постають в умовах воєнного стану та надзвичайних ситуацій. Досліджено потенційні ризики, проблемні аспекти та перспективи вдосконалення нормативного регулювання ГВК у кризових умовах, що дозволяє закласти підґрунтя для подальшого реформування галузі.
У роботі визначено концептуальні засади формування адміністративно-правових завдань ГВК, серед яких, попередження порушень вагових і габаритних норм, забезпечення безпеки дорожнього руху та збереження дорожньої інфраструктури. Розкрито вплив процесів децентралізації на реалізацію цих завдань, зокрема перерозподіл повноважень між центральними і місцевими органами влади. Системно класифіковано функції ГВК: контрольно-вимірювальну, санкційно-правозастосовну, превентивну, інформаційно-аналітичну та координаційну. Досліджено їх правову природу та взаємозв’язок з іншими напрямами публічного адміністрування. Окремо проаналізовано принципи адміністративно-правового здійснення ГВК, серед яких, законність, пропорційність, відкритість, технологічна обґрунтованість та невідворотність відповідальності. Підкреслено, що дотримання цих принципів має ключове значення для забезпечення ефективності контрольних процедур та довіри суспільства до органів публічної влади.
У дослідженні визначено поняття та ознаки суб’єкта адміністративно-правових відносин у цій сфері, а також проведено класифікацію суб’єктів за рівнем компетенції, функціональним призначенням та організаційно-правовим статусом. Розкрито правовий статус і повноваження кожної групи суб’єктів - від центральних органів виконавчої влади до органів місцевого самоврядування та спеціалізованих державних підприємств. Значну увагу приділено залученню недержавних структур, зокрема операторів вагового обладнання та суб’єктів технічного обслуговування, до реалізації елементів механізму ГВК. Описано особливості взаємодії між центральними та місцевими органами влади, включаючи механізми координації, обміну інформацією та спільного здійснення контрольних заходів. Проаналізовано види та особливості юридичної відповідальності суб’єктів ГВК, у тому числі застосування адміністративних санкцій до різних категорій порушників. Окремий акцент зроблено на специфіці діяльності суб’єктів у період воєнного стану та надзвичайних ситуацій, коли зростає значення оперативності та узгодженості дій. Досліджено систему контролю та нагляду за діяльністю суб’єктів ГВК як необхідну передумову підвищення ефективності адміністративно-правового регулювання у цій сфері.
Визначено теоретико-методологічні підходи до аналізу адміністративно-правового механізму здійснення ГВК, розглядаючи його у контексті функціонування загальної системи державного контролю на транспорті. Розкрито взаємозв’язок між елементами механізму, серед яких - нормативно-правова база, організаційно-інституційна структура, технічне та інформаційне забезпечення, процесуальні регламенти та контрольні інструменти. Значну увагу приділено функціональному призначенню механізму, визначенню його завдань, а також критеріям ефективності, які охоплюють законність, результативність, пропорційність, технологічну оснащеність і прозорість діяльності. Окремо досліджено співвідношення понять «державний контроль», «нагляд» та «адміністративна процедура» у межах механізму ГВК, а також роль цифрових технологій та автоматизованих систем зважування у русі (Weigh-in-Motion) у забезпеченні оперативності та об’єктивності фіксації правопорушень.
