У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення важливої наукової проблеми в галузі державного управління щодо удосконалення механізмів публічного управління у сфері формування системи національної стандартизації.
У дослідженні визначено поняття механізмів публічного управління у сфері формування системи національної стандартизації. Механізми публічного управління у сфері формування системи національної стандартизації є ключовими інструментами державної політики, що забезпечують регулювання, контроль та розвиток стандартів на національному рівні. Вони включають правові, інституційні, економічні, організаційні, інформаційні та контрольно-наглядові заходи, які разом створюють ефективну систему регулювання. В умовах європейської інтеграції України важливим аспектом є гармонізація національних стандартів із міжнародними нормами, що сприятиме підвищенню якості вітчизняної продукції, її конкурентоспроможності та інтеграції у світові ринки. Зазначено, що до основних механізмів публічного управління у цій сфері належать: нормативно-правові механізми; інституційні механізми; економічні механізми; організаційні механізми; інформаційно-комунікаційні механізми; контрольно-наглядові механізми.
Виокремленні проблеми публічного управління у сфері формування системи національної стандартизації, зокрема: недостатня гармонізація
національних стандартів із міжнародними та європейськими нормами, що ускладнює взаємодію з іноземними партнерами та обмежує доступ вітчизняних виробників на зовнішні ринки; неефективне нормативно- правове регулювання у сфері стандартизації; фінансова проблема; кадрова проблема; організаційна проблема; низький рівень цифровізації та автоматизації процесів стандартизації, що перешкоджають ефективному впровадженню сучасних технологій у цю сферу; недостатній контроль за дотриманням стандартів та низький рівень відповідальності за порушення нормативних вимог і пов’язана з комплексом правових, організаційних, фінансових та соціальних факторів.
Проаналізоване публічне управління у сфері формування системи стандартизації у США, країнах ЄС (зокрема Німеччині, Великобританії, Польщі та Естонії), Сінгапурі, Японії та Тайвані та зазначено, що розглянуті моделі демонструють як спільні закономірності розвитку, так і унікальні національні особливості. В основі кожної моделі лежить прагнення до забезпечення технічної сумісності, безпеки продукції, підтримки інновацій, підвищення конкурентоспроможності економіки та інтеграції в глобальні ланцюги постачання. Водночас підходи до організації системи стандартизації, рівень централізації, роль держави і бізнесу, а також форми міжнародної участі різняться.
У США система публічного управління стандартизацією має децентралізований характер. Відсутній єдиний національний орган, який би виконував виключну функцію зі стандартизації. Натомість діє система приватного сектора, координована через Національний інститут стандартів і технологій (NIST), що входить до складу Міністерства торгівлі. Хоча NIST не розробляє більшість стандартів самостійно, він забезпечує загальні рамки, підтримку розробників стандартів і участь у міжнародних структурах. Розробку здійснюють численні приватні організації (ANSI, ASTM, IEEE тощо). Це забезпечує гнучкість, ринкову чутливість і швидке реагування на
технологічні зміни, але водночас потребує ефективної координації для уникнення дублювань або суперечностей.
У Європейському Союзі стандартизація поєднує централізований наднаціональний рівень (через CEN, CENELEC, ETSI) з автономією національних органів стандартизації. У Німеччині цю функцію виконує DIN – Німецький інститут стандартизації, що має статус приватної неприбуткової організації, але тісно співпрацює з урядом і промисловими асоціаціями. У Великобританії – BSI (British Standards Institution), також незалежна структура з великою історією. У Польщі діє Польський комітет зі стандартизації (PKN), а в Естонії – EVS (Eesti Standardikeskus), що є приватно-державною установою, в якій держава визначає політику, але участь у розробці стандартів здійснює бізнес і наука. Усі країни ЄС діють згідно з «новим підходом» до технічної гармонізації, який передбачає, що стандарти є технічними інструментами добровільного застосування, які доводять відповідність законодавчим вимогам ЄС. Це створює ефективний баланс між правовим регулюванням і ринковою свободою, стимулюючи інновації та трансфер технологій.
