Дисертацію присвячено актуальній проблемі формування міжкультурної комунікації майбутніх викладачів іноземної мови засобами ресурсу Інтернет Дисертаційна робота має на меті розроблення, обґрунтування та експериментальну перевірку ефективності розроблених педагогічних умов процесу формування міжкультурної комунікації майбутніх викладачів іноземної мови засобами ресурсу Інтернет.
Сучасний освітній простір України характеризується інтенсивною інтеграцією в глобальне інформаційне середовище, де ресурси Інтернету стають потужним інструментом формування міжкультурної комунікативної компетентності майбутніх викладачів іноземної мови. Використання цифрових технологій створює унікальні можливості для подолання етнокультурних бар'єрів та розвитку міжкультурної толерантності.
Ідею інформатизації педагогічних систем у контексті міжкультурної комунікації майбутніх викладачів іноземної мови зумовили такі світові тенденції, як: розвиток глобального інформаційного простору, інтеграція культур через цифрові технології, віртуалізація міжкультурної взаємодії, та розширення можливостей автентичного спілкування з носіями мови через інтернет-ресурси.
Соціальний детермінант міжкультурної комунікації в інтернет-середовищі — це багатовимірний взаємозв'язок і взаємозумовленість міжкультурної взаємодії через призму соціальних потреб, цифрових явищ та віртуальних умов комунікації.
Міжкультурна комунікація відіграє ключову роль у підготовці майбутніх викладачів іноземної мови. За даними міжнародної організації «Міжнародна ініціатива з розвитку дітей», Україна на 2016 рік входить до ТОП-10 країн світу за кількістю переселенців, що створює додаткові виклики для освітньої системи. Викладачі іноземних мов стають посередниками між різними культурами, використовуючи ресурси Інтернету для розширення можливостей міжкультурного діалогу. Органи соціального захисту співпрацюють з освітніми закладами, забезпечуючи зв'язок з міжнародними організаціями, надаючи психологічну підтримку та захист прав мігрантів. Мовна підтримка стає пріоритетним напрямком цієї роботи.
Аналіз наукової літератури , дозволив зробити висновки, що особливого значення в цифрову епоху, набувають соціальні навички та компетенції, пов'язані з міжкультурною взаємодією: здатність продуктивно працювати в міжнародних командах; ефективне використання колективного інтелекту міжкультурних груп; розуміння та конструктивне використання культурних відмінностей для підвищення інноваційності та якості освітнього процесу. Оскільки майбутні викладачі іноземної мови повинні майстерно володіти різними формами комунікації, зокрема міжкультурною, використання Інтернет-ресурсів стає не просто допоміжним інструментом, а невід'ємним компонентом їхньої професійної підготовки, що створює автентичне середовище для практичного розвитку відповідних компетенцій.
У роботі виявлено детермінанти, які актуалізують поняття міжкультурної комунікації у майбутніх викладача іноземної мови: соціальні (проявляються через особистість, групову взаємодію, міжкультурні відносини, соціальні процеси, норми і правила поведінки у різних культурах, поділ соціальних ролей, а також багатоетнічністю нашої держави, актуальною проблемою біженців та мігрантів, особливістю полірелігійності нашої держави та категорією гендера) та педагогічні (інститути та організації, які здійснюють професійно-педагогічну підготовку майбутніх педагогів, побудова міжкультурного педагогічного спілкування, педагогічна взаємодія зі студентами з різних країн, організація навчально-виховного процесу). Такими чином досліджено, що міжкультурність людини закладається не на генетичному рівні, вона соціально і педагогічно детермінована.
Здійснено філософський та психолого-педагогічній аналіз досліджуваної проблеми та визначено сутність базових понять дослідження: культура, комунікація, міжкультурність, полікультурність, кроскультурність. Зазначена полісемія підходів учених до їхньої сутності. З’ясовано сутність поняття «міжкультурна комунікація педагога». Міжкультурна комунікація педагога у дослідженні розглядається як інтегративне соціально-особистісне утворення, що уможливлює позитивне і толерантне ставлення педагога до різних суб’єктів міжкультурної взаємодії та при вирішенні педагогічних ситуацій.
Досліджено міждисциплінарний характер процесу формування міжкультурної комунікації майбутнього викладача іноземної мови. Кожен компонент розкривається у змісті різних дисциплін (етнологія, культурологія, мовознавство, історія, психологія, соціологія, лінгвістика, філологія, лінгвокраїнознавство, етнолінгвістика, лінгвокультурологія, психолінгвістика, прагмалінгвістика, соціолінгвістика, література, музика, живопис, фольклор, електронним листуванням, церемоніями споживання їжі і напоїв, дипломатією).
