У сучасних умовах трансформації світової економіки екологічна складова розвитку набуває визначального значення для забезпечення довгострокової економічної стійкості та конкурентоспроможності країн. Посилення кліматичних викликів, зростання антропогенного навантаження на довкілля, обмеженість природних ресурсів та необхідність досягнення Цілей сталого розвитку зумовлюють активізацію переходу до моделі «зеленої» економіки. У цьому контексті особливого значення набуває досвід країн Європейського Союзу, які реалізують системну політику екологічної трансформації економіки, орієнтовану на підвищення ресурсної ефективності, декарбонізацію виробництва та формування екологічно збалансованих моделей економічного зростання. Водночас сучасний етап розвитку світової економіки характеризується інтенсивним поширенням цифрових технологій, що суттєво змінюють характер функціонування економічних систем, механізми управління ресурсами та інструменти реалізації економічної політики.
Цифровізація створює нові можливості для підвищення ефективності екологічно орієнтованих трансформацій, зокрема через використання цифрових платформ, аналітики великих даних, інтелектуальних систем управління енергоспоживанням і ресурсами, що сприяє оптимізації виробничих процесів та зниженню екологічного навантаження на довкілля. Забезпечення ефективного розвитку «зеленої» економіки країн Європейського Союзу в умовах цифровізації передбачає формування цілісної системи аналітикодіагностичного забезпечення оцінювання відповідних процесів, застосування сучасних методичних підходів до аналізу впливу цифрового середовища на 3 екологічно орієнтований розвиток, а також розроблення науково обґрунтованих стратегічних орієнтирів економічної політики, що створює передумови для підвищення ефективності управлінських рішень, посилення синергії між цифровими та екологічними трансформаціями і забезпечення довгострокової стійкості соціальноекономічного розвитку.
Актуальність дослідження полягає у розробленні теоретико-методичних та науково-практичних положень щодо розвитку «зеленої» економіки країн Європейського Союзу в умовах цифровізації, що спрямовані на удосконалення аналітичного інструментарію оцінювання відповідних процесів, визначення впливу цифрового середовища на рівень «зеленого» розвитку та формування стратегічних засад економічної політики, орієнтованої на досягнення цілей сталого розвитку.
У першому розділі «Теоретико-методичні аспекти розвитку "зеленої" економіки країн ЄС в умовах цифровізації» розкрито сутність та еволюцію цього феномена у межах сталого розвитку, визначено його місце в трансформації соціально-економічних систем і обґрунтовано роль цифровізації як рушія екологічних перетворень. Узагальнено наукові підходи до трактування "зеленої" економіки з позицій сучасних викликів. Сформовано концептуально-методологічну матрицю її еволюції на основі мультидисциплінарного осмислення як складної просторово-динамічної системи. Обґрунтовано структурно-логічну модель тріади розвитку "зеленої" економіки ЄС, що відображає взаємозв’язок інституційно-нормативних, технологічно-цифрових та поведінкових чинників, формуючи базис для подальшого аналізу.
У другому розділі «Аналітико-діагностичне забезпечення розвитку "зеленої" економіки країн ЄС в умовах цифровізації» проаналізовано сучасний інструментарій оцінювання її стану та динаміки. Розроблено комплексний методичний підхід до оцінки тенденцій розвитку "зеленої" економіки ЄС, який базується на консолідації ключових індексів та критеріїв сталого розвитку в єдину інтегральну оцінку. Здійснено параметризацію цифрового середовища для визначення його впливу на екологічні трансформації. Запропоновано підхід до моделювання взаємозв’язків між інтегральними індексами "зеленої" економіки та цифровізації. Це дозволило ідентифікувати кластери країн ЄС залежно від домінуючого впливу цифрових технологій та сформувати аналітичне підґрунтя для подальшої оптимізації економічної політики країн.
У третьому розділі «Удосконалення науково-практичних основ розвитку "зеленої" економіки країн ЄС в умовах цифровізації» здійснено моделювання тенденцій розвитку та обґрунтовано напрями оптимізації економічної політики відповідно до викликів цифровізації і цілей сталого розвитку. Запропоновано коригування багаторівневої системи управлінських орієнтирів для забезпечення кліматичної нейтральності та конкурентоспроможності ЄС. Підхід поєднує методи факторного, кластерного, регресійного аналізу, когнітивного моделювання, що узгоджує стратегічні цілі з урахуванням структурних відмінностей. Розроблено науково-практичні засади формування консолідованого механізму розвитку "зеленої" економіки ЄС. Він ґрунтується на комплементарній взаємодії екологічних вимірів, що підсилюються цифровими трансформаціями. Це гарантує адаптивність рішень та стійкість "зеленого" переходу.
