Дисертація присвячена комплексному дослідженню творчості Андрія Бокотея та визначенню еволюції художньо-образних домінант у всіх медіумах та періодах діяльності митця.
Актуальність дослідження зумовлена відсутністю цілісного наукового аналізу творчого доробку Андрія Бокотея, який охоплює понад шість десятиліть активної діяльності у сфері художнього скла. Незважаючи на визнання митця в Україні та за кордоном, його творчість досі не осмислена в системному контексті з урахуванням еволюції художньо-образних домінант, концептуальних підходів і міждисциплінарних впливів. Комплексне вивчення спадщини Андрія Бокотея дозволить реконструювати закономірності розвитку українського художнього скла другої половини ХХ – початку ХХІ століття, визначити його місце в міжнародному студійному русі та осмислити роль митця як ключової постаті формування національної школи.
Аналіз творчої системи Андрія Бокотея у поєднанні з історіографічним і методологічним підходами сприятиме розробці універсального інструментарію для дослідження художньо-образних домінант у творчих персоналіях. Це дозволить уточнити атрибуцію низки ранніх творів, простежити динаміку формотворчих процесів і встановити взаємозв’язок між особистим стилем митця, культурним середовищем і загальноєвропейськими тенденціями, що є важливим для подальшої інституалізації українського мистецтва скла у світовому науковому просторі.
Мета ‒ комплексно дослідити творчість Андрія Бокотея, простежити еволюцію художньо-образних домінант, окреслити його значення в Україні та світі.
Об’єкт дослідження ‒ живописні, графічні та керамічні твори та склопластика Андрія Бокотея.
Предмет дослідження ‒ еволюція художньо-образних домінант у всіх творчих періодах Андрія Бокотея.
У результаті проведеного дослідження з’ясовано, що творчість Андрія Бокотея становить унікальний феномен українського та світового мистецтва скла, який об’єднує художню, педагогічну, інституційну й культурно-організаційну діяльність. На основі історіографічного аналізу запропоновано методологічний підхід до визначення художньо-образних домінант у дослідженні творчої персоналії, побудований на системній моделі креативності Мігаї Чіксентмігаї. Цей підхід передбачає аналіз творчості митця у взаємодії трьох складових: особистості, культурного поля та професійного середовища, що дозволяє виявити закономірності формування індивідуальної художньої мови та її зв’язок із ширшими культурними процесами.
Простежено етапи становлення Андрія Бокотея та інспіраційні джерела його творчості. Визначено, що на формування художника вплинули навчання на кафедрі художньої кераміки Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва, участь у неформальній школі Карла Звіринського, музичний досвід і соціокультурна атмосфера 1960-х років. Ці чинники зумовили поєднання в його творчості філософічності та експерименту.
Систематизовано творчий доробок митця за основними медіумами: живопис, графіка, кераміка, гутне скло, склопластика, монументальні твори і визначено їхні домінанти. У живописі домінує образ людини в замкненому просторі, у графіці архетип жінки, у кераміці національні символи й солярна орнаментика. У гутному склі 1960–1980-х років провідними є художні домінанти, а саме гармонія кольору, динаміка форми, взаємодія світла та прозорості. У декоративних скляних пластах з 1980-х років з’являються природні мотиви Сонця, Місяця, Космосу, що втілюють метафізичні ідеї. У склопластиці 1990–2010-х років домінує антропоморфний образ як синтез матеріального й духовного, а в монументальних роботах останнього періоду – ідея архітектонічної гармонії та взаємодії простору, світла і пам’яті. Таким чином еволюція домінант у творчості митця простежується у поступовому русі від утилітарного до метафізичного, від індивідуального до універсального, від матеріального до духовного.
Доведено, що Андрій Бокотей відіграв ключову роль у популяризації українського художнього скла у світі. Засновані ним Міжнародні симпозіуми гутного скла у Львові стали найтривалішим у світі форумом склярів, який об'єднав професійну спільноту та утвердив львівську школу як один із центрів сучасного скляного мистецтва. Створення ним Музею скла у Львові та ініціатива Премії його імені сприяли інституційному визнанню цього напряму. З’ясовано, що у педагогічній діяльності Андрія Бокотея сформувалася власна система еволюції митця, заснована на розвитку креативності, духовності й технічної досконалості.
Ключові слова: творчість Андрія Бокотея, художньо-образні домінанти, міжнародний студійний рух, образ, митець, художнє скло, іконографія, композиція, пластика, стилістика, мистецьке середовище, художні практики, мотив, експеримент.
