Запропоновано методологічний підхід щодо оцінки конкурентоспроможності лісової галузі на основі співставлення визначених показників діяльності (як складових інтегрального показника) в 2020-2022 та 2023-2024 роках, тобто за умови функціонування кількох сотень юридичних осіб в 2020-2022 роках, у порівнянні з одним суб’єктом господарювання в 2023-2024 рр. Визначено наявний алгоритм інтегральної оцінки конкурентоспроможності лісової галузі за допомогою середньогеометричної величини, в якому вдосконалена існуюча методика містить певні зміни, зокрема, нівельована необхідність застосування показників оцінки конкурентоспроможності продукції та іміджу галузі лісового господарства в умовах його чистої монополії.
Обгрунтоване трактування поняття «конкурентоспроможність лісового господарства» як показника результативності господарювання на основі особливостей функціонування, пов’язаних із соціо-еколого-економічними пріоритетами лісової галузі, яка має низку галузевих характеристик (лісові насадження мають тривалий цикл вирощування, що формує значне відтермінування отримання доходів; галузь повинна виконувати екологічні функції - поглинання вуглецю, очищення водойм, відновлення деградованих та екодеструктивних земель; лісове господарство сприяє розвитку мисливської, рекреаційної та туристичної діяльності, які становлять важливу соціальну складову суспільства тощо).
В державному сектору лісового господарства сформувався ринок чистої монополії, оскільки на ДП «Ліси України» припадає 85-88% реалізованої продукції лісокористування на внутрішньому ринку. Узагальнено структуру конкурентних переваг отриманого монопольного становища галузі лісового господарства, що включає ресурсні, технологічні, інформаційні та збутові аспекти. Використання матриці «Бостон консалтинг груп» діяльності лісового господарства свідчить про ідентифікацію його в матриці «зірка», оскільки темпи зростання та його частка на ринку лісової продукції достатньо високі (відповідно темпи зростання обсягу реалізації більше 10% та найбільша частка за обсягом реалізації продукції на ринку - 85%). Даний формат матриці передбачає стратегію розвитку суб’єкта дослідження «Збільшення частки ринку (зростання)», спрямовану на зростання обсягу продукції або/та підтримку переваг власної продукції.
На основі проведених розрахунків із застосуванням економіко-математичних моделей прогнозне значення інтегрального показника конкурентоспроможності лісового господарства в 2030 році становитиме 0,464 (коефіцієнт апроксимації – 0,954). Величина інтегрального показника конкурентоспроможності лісового господарства потенційно збільшиться на 0,1135 пункти, що становить 32% його зростання за шість прогнозних років (2025-2030 рр.) порівняно з базовим 2024 роком та на 0,3162 пункти, що становить 214% його зростання за п’ять фактичних і шість прогнозних років (2020-2030 рр.).
Розроблено модель ефективного механізму внутрішньонаціонального конкурентоспроможного розвитку лісового господарства, суть якої полягає в наявності конкурентних переваг (початкові атрибути), що мають результативно трансформуватися шляхом здійснення ефективної системи управління лісовим господарством (на рівні ДП «Ліси України» - оптимальне поєднання природних, трудових, фінансових, матеріальних і логістичних ресурсів, інноваційних продуктів з інструментами зовнішнього середовища – лобіювання та використання податкових та кредитних стимулів) в отримання високоякісної та сертифікованої лісової продукції (послуг) в конкурентному ціновому сегменті.
Обґрунтовано дескриптивну модель формування стратегічних цілей конкурентоспроможного розвитку лісового господарства, що передбачає формування цільових установок соціального, екологічного, економічного розвитку і цільових установок системи управління відповідно за таким алгоритмом: аналіз і прогноз стратегічного розвитку лісової галузі; формування основних стратегічних орієнтирів розвитку лісового господарства; формування системи стратегічних цільових установок соціо-еколого-економічного розвитку лісової галузі; визначення показників, що характеризують стан кожної з підсистем лісового господарства; розрахунку кількісних значень визначених показників; встановлення критеріїв відповідності (несуперечності) кількісних значень показників; визначення порогових значень кількісних показників розвитку галузі, критичних для її безпеки; вибір і затвердження методів оцінки ефективності цільових показників; проведення аналітичного дослідження, спрямованого на перевірку кількісних показників на предмет їх внутрішньої узгодженості, безпечності та ефективності.
