Дисертацію присвячено комплексному теоретичному та емпіричному дослідженню психологічних особливостей реадаптації персоналу сектору безпеки і оборони України після участі в бойових діях.
Актуальність теми зумовлена стратегічною необхідністю збереження кадрового та економічного потенціалу України. Системний, науково обґрунтований підхід до реадаптації учасників бойових дій, а також питання трансформації бойового досвіду в конструктивний цивільний ресурс в умовах війни залишаються недостатньо вивченими. Ефективна реадаптація персоналу сектору безпеки і оборони є ключовою передумовою сталого післявоєнного відновлення держави, зміцнення соціальної згуртованості та формування здорового суспільства, здатного до стабільного розвитку.
Об’єкт дослідження визначено реадаптацію осіб, які пережили екстремальні та кризові події. Предметом дослідження – психологічні характеристики, фактори та механізми реадаптації працівників сектору безпеки і оборони України після їхньої участі у бойових діях.
Мета роботи полягала у виявленні психологічних особливостей реадаптації вказаної категорії осіб та розробці комплексної програми психологічної допомоги й соціальної реадаптації, що враховує специфіку бойового досвіду для їх успішного повернення до цивільного життя і професійної діяльності. Для досягнення мети було реалізовано низку наукових завдань, що включали систематизацію теоретичних підходів до вивчення реадаптації ветеранів, розробку та апробацію діагностичного інструментарію, проведення емпіричного дослідження психологічних особливостей реадаптації персоналу сектору безпеки і оборони після участі в бойових діях, а також створення й обґрунтування програми їхньої реадаптації та практичних рекомендацій для практичних психологів та фахівців сектору безпеки і оборони.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у теоретичному обґрунтуванні авторської семикомпонентної моделі реадаптації, яка забезпечує цілісність повернення ветерана через синхронну стабілізацію психологічної, екзистенційної, фізичної, професійної, сімейної, соціальної та інституційно-правової сфер. Уперше ідентифіковано чотири рівні реадаптації комбатантів (критичний, низький, достатній, високий) у координатах динаміки їхнього життєвого ресурсу. Розроблено стратегію трансформації військового досвіду через метод трансферу компетенцій, що забезпечує адаптивний перехід від бойових навичок до цивільної та державної діяльності.
Удосконалено діагностичний інструментарій дослідження комбатантів, зокрема розроблено методику «Бойовий профіль», що інтегрує скринінг травматизації та аудит ресурсів особистості. Модернізовано технологію психологічного супроводу ветеранів шляхом створення програми реадаптації, яка структурує етапи трансформації воєнної ідентичності в цивільну. Набули подальшого розвитку теоретичні положення щодо посттравматичного зростання та стадіальності бойового досвіду, визначено систему предикторів і бар’єрів успішної реадаптації.
Практичне значення роботи визначається розробкою та впровадженням методики «Бойовий профіль» для оперативного скринінгу критичних ризиків і побудови індивідуальних траєкторій відновлення. Створено та апробовано в бойових умовах авторський комплекс фізичних вправ для стабілізації психофізіологічного стану через регуляцію нейроендокринних механізмів стресу. Розроблено комплексну програму психологічної реадаптації та десятикроковий метод трансферу компетенцій, призначені для впровадження в діяльність профільних структур з метою забезпечення системного супроводу ветеранів на всіх етапах їхнього професійного та особистісного розвитку.
В дослідженні взяли участь курсанти закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання; учасники бойових дій, представники різних підрозділів сектору безпеки і оборони України; ветерани війни, які завершили службу (відставники, звільнені, демобілізовані). Дослідження ветеранів проводилось на базі Всеукраїнської асоціації Ветеранів підприємців, ГО ветеранів Київщини, Полтавщини, Харківщини, контактної бази даних Українського ветеранського фонду Міністерства у справах ветеранів України.
