У дисертаційному дослідженні здійснено різновекторне теоретико-методологічне обґрунтування та емпіричне вивчення мілітарного самоприйняття – інтегрального утворення самосвідомості курсантів військових закладів України. Висвітлено змістово-функціональну структуру мілітарного самоприйняття, систему детермінант, що зумовлюють його розвиток, закладові відмінності й динаміку становлення в умовах навчання у різних типах закладів освіти (військова академія, військовий інститут, ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, цивільний університет).
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що:
- вперше здійснено цілісне вивчення й концептуалізацію мілітарного самоприйняття, яке трактується як емоційно-оцінний, когнітивний і поведінковий компоненти самосвідомості, що проявляються в позитивному ставленні людини, яка обрала своєю професією (або процес навчання і підготовки до неї) військову діяльність, до самої себе й прийняття себе на рівні усвідомленої та засвоєної мілітарної суб’єктності.
- уточнено особливості психоструктури мілітарного самоприйняття курсантів, яку узагальнено можна репрезентувати як акцептацію своїх: зовнішності (прийняття себе, власної тілесності у військових утилітарно-матеріальних вимірах як «людини в уніформі»); характеру (прийняття своїх характерологічних рис насамперед як військової людини); соціальної поведінки (прийняття себе у вимірах просоціальної поведінки військового); ставлення до виконання справ (прийняття себе у контексті свідомого ставлення до виконання військового обов’язку, присяги, статуту, службових військово-посадових функцій тощо).
- поглиблено наукові уявлення про психолого-педагогічні змістово-функціональні потенціали різнотипних військових закладів (військової академії, військового інституту, ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою), які істотно прискорюють розвиток мілітарного самоприйняття, переводячи його з тілесно-рольового рівня, притаманного ліцеїстам, на рівень автономного, внутрішньо зрілого, афективно вольового прийняття себе та самоствердження, властивого курсантам.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що феноменологія особистісного самоприйняття як компонента самосвідомості розглянута в широкому контексті військової психології, зокрема встановлено змістово-функціональну сутність мілітарного самоприйняття курсантів військових закладів України; в розробці засадничих положень апробованої та запровадженої програми «Тренінгу оптимізації мілітарного самоприйняття особистості».
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що отримані результати та висновки, а також розроблена програма тренінгу для оптимізації мілітарного самоприйняття особистості можуть бути використані для психодіагностичної та психокорекційної роботи військових психологів і педагогів з курсантами. Вони можуть бути інкультуровані в практику психологічного супроводу професіогенези курсантів, зокрема у програми їхньої командирської навчально бойової підготовки, насамперед у ракурсі культивування лідерства, стресостійкості тощо. Результати дисертаційного дослідження можуть використовуватися для викладання освітніх компонентів «Військова психологія», «Соціальна психологія», «Психологія особистості», «Політична психологія».
